Категорія №8
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/1876/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Бражник В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
01 березня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення № 144 від 03.02.2012, зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку.
12.04.2012 позивачем було подано заяву про зміну позовних вимог, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення № 144 від 03.02.2012, зобов'язати відповідача внести зміни до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1 від 14.03.2012, виданого ОСОБА_1, шляхом доповнення до п. 7 «Вид або види господарської діяльності» наступним записом: «47.77 «роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах».
27 березня 2012 року ухвалою суду змінено найменування відповідача з Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області на Державну податкову інспекцію у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби.
Свій позов позивач обґрунтовував тим, що на звернення до податкового органу з заявою про застосування спрощеної системи у 2012 році отримав відповідь ДПІ у м. Свердловську, якою було відмовлено на підставі ст.291 ПК України. Однак позивач з даним рішенням податкового органу не згодний, оскільки на його думку, роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами за КВЕД ДК 009:2010 код 47.77, яку він зазначив у відповідній заяві не підпадає під дію ст. 291 ПК України.
У судовому засіданні позивача позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладених у позові, додатково пояснив, що під час подання заяви позивачем до податкової інспекції 25.01.2012 у розділі 10 «Обрані види діяльності згідно КВЕД ДК 009:2005» були зазначені показники коду КВЕД ДК 009:2010, а саме, код 47.77- роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах, оскільки відповідач в автоматизованому режимі використовує саме положення вказаного КВЕД-2010, який розпочав свою дію з 2012 року. Оскільки положення КВЕД ДК 009:2010 та КВЕД ДК 009:2005 дійсні, в частині визначення роздрібної торгівлі годинниками та ювелірними виробами є ідентичними, тому вважав, що до даного спірного питання належить застосовувати роз'яснення до КВЕД ДК 009:2005.
Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення на адміністративний позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що положення ст.. 291 ПК України передбачають, що фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння не можуть бути платниками єдиного податку. Пунктом 1 статті 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» встановлено, що дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировинному та необробленому та обробленому вигляд (виробах) (п. 2 ст. 1 вказаного Закону). Тому, виріб з дорогоцінного металу - це будь - який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, паладію), який використовується як прикраса або предмет побуту. Таким чином, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво та реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі ювелірних виробів, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що 25 січня 2012 року позивач подав до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області заяву про застосування спрощеної системи оподаткування.
Листом від 03 лютого 2012 року за вих.. № 144 позивач отримав рішення відповідача про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, мотивуючи тим, що відповідно до підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Проте, з рішенням відповідача про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку позивач не погодився, вважає рішення безпідставним та незаконним.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа -підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Стаття 14 Податкового кодексу України не дає визначення понять "видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння".
Згідно зі статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до статті 1 Закону України від 18.11.1997 року № 637/97-ВР "Про регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" (далі -Закон України № 637/97-ВР) видобуток дорогоцінних металів -вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) з усіма можливими способами (пункту 5 статті 1 Закону України № 637/97-ВР); видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння -вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами (пункт 6 статті 1 Закону України № 637/97-ВР); виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (пункт 7 статті 1 Закону України № 637/97-ВР); афінаж дорогоцінних металів -металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок (пункт 19 статті 1 Закону України № 637/97-ВР).
Отже, жоден із зазначених видів діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів.
Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані.
Відповідно до підпункту 5 пункту 298.3 статті 298 Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.12.2011р. № 1675 для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 № 1675, у якій зазначаються, зокрема, такі відомості: види господарської діяльності, обрані фізичною особою -підприємцем, згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва - також види товару (продукції), що нею виробляються.
Згідно роз'яснення Державної реєстраційної служби України від 29.12.2011 «Щодо введення національного класифікатора КВЕД-2010» зазначено, що з 1 січня 2012 року державну реєстрацію новостворених юридичних осіб - підприємців необхідно проводити з видами економічної діяльності виключно за КВЕД-2010, незаважаюи на те, що чинність КВЕД-2005 припиняється 31.12.2012.
Аналогічна позиція висвітлена у листах Державної податкової служби України від 12.01.2012 № 871/7/17-1217 та від 17.01.2012 № 1454/7/17-1217.
Як встановлено у судовому засіданні позивачем під час подачі заяви від 25.01.2012 у розділі 10 «Обрані види діяльності з КВЕД ДК 009:2005» було вказано вид економічної діяльності за КВЕД ДК 009:2010, зокрема, 47.77- роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах (а.с. 8).
Як вбачається із пояснень представника відповідача, у зв'язку з тим, що в автоматизованій системі податкової інспекції з 2012 року діють положення КВЕД-2010, а заява про застосування спрощеної системи оподаткування має затверджену форму, то відповідно у розділі 10 вказаної заяви суб'єкти господарювання визначають коди за КВЕД-2010.
Крім того, представник відповідача звернула увагу, що спірного питання з позивачем стосовно правильності визначення ним у заяві виду економічної діяльності за КВЕД ДК-2010 «роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах» немає, оскільки позивачем вірно визначено код за КВЕД-2010 «47.77- роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах». Спірним питанням є позиція податкового органу з приводу того, що годинники та ювелірні вироби у розумінні норм Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва та використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» є дорогоцінні метали та дорогоцінні каміння, що згідно ст.. 291 ПК України позбавляє позивача права на застосовування спрощеної системи оподаткування при здійсненні торгівлі годинниками та ювелірними виробами.
Враховуючи пояснення представника відповідача, встановлені обставини у справі з приводу того, що позивачем у заяві від 25.01.2012 визначено код КВЕД-2010 «47.77 - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах», що є ідентичним коду КВЕД-2005 «52.48.2- роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами» та те, що на час розгляду справи діють положення КВЕД-2005 та КВЕД-2010, які є аналогічними в частині роздрібної торгівлі годинниками та ювелірними виробами, суд вважає, що у даному спорі необхідно застосувати роз'яснення до КВЕД-2005.
Згідно із КВЕД ДК 009:2005 (Класифікацією видів економічної діяльності) діяльність з виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали.
При цьому, вищезазначений підклас не включає виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (підклас 36.22.0).
Щодо торгівлі дорогоцінним металом та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені:
- підклас 51.52.4 "Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами";
- підклас 51.56.0 "Оптова торгівля іншими проміжними продуктами", що включає оптову торгівлю коштовним камінням".
Торгівля ювелірними виробами відноситься до інших підкласів КВЕД ДК 009:2005:
- підклас 51.47.9 "Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.". Цей підклас включає оптову торгівлю неелектричними музичними інструментами та нотами, фотографічними та оптичними товарами, іграми та іграшками, годинниками, ювелірними виробами, спортивними товарами, велосипедами, їх частинами та належностями, виробами зі шкіри та дорожніми належностями, іншими непродовольчими товарами споживчого призначення;
- підклас 52.48.2 "Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами";
- підклас 52.12.0 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту". Цей підклас включає роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів без переваги продовольчих товарів: одягом, меблями, побутовими електротоварами, залізними виробами, косметичними товарами, ювелірними виробами, іграшками, спортивними товарами тощо.
Таким чином, обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється тільки на суб`єктів господарювання, які здійснюють операції з сировиною, а не з готовою споживчою продукцією, а саме:
1)видобуток (підклас 13.20.0 та підклас 14.50.0 КВЕД ДК 009:2005),
2)виробництво (підклас 27.41.0),
3)торгівлю (підклас 51.52.4 та підклас 51.56.0 ) дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення.
Аналогічні позиції по класифікаціям видів економічної діяльності щодо торгівлі дорогоцінним металом та дорогоцінним камінням та торгівлі ювелірними виробами визначена у КВЕД-2010.
У листі Міністерства фінансів України, що адресований Державній податковій службі України (№31-08160-10-18/1122 від 19.01.2012 року), також відокремлює діяльність з видобутку, виробництва та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, від діяльності з виробництва та реалізації ювелірних виробів. Згідно із Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2005:
діяльність з видобутку дорогоцінного металу належить до підкласу 13.20.0, а діяльність з видобутку дорогоцінного каміння до підкласу 14.50.0;
діяльність з виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0 (при цьому цей підклас не включає клас 33.50 та 33.22);
діяльність з торгівлі дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням визначені у підкласі 51.52.4 та підкласі 51.56.0.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 №2371 "Про митний тариф"дорогоцінні метали (7106-7112), дорогоцінне каміння (7101-7105) та ювелірні вироби (7113), вироби майстрів золотих і срібних справ (7114) виділено в окремі підгрупи групи 71 розділу 14, які не перетинаються.
Державна служба статистики України розмежує згідно КВЕД ДК 009:2005 будь-яку діяльність, пов'язану з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням від аналогічної діяльності з ювелірними виробами (лист Державної служби статистики України від 30.12.2011 року №14/3-12/636).
Державна служба статистики України у листі, адресованому Державній податковій службі України, зазначає, що об'єктами класифікації в КВЕД є усі види економічної діяльності суб'єктів господарювання, які на вищих рівнях деталізації групуються у галузі та, відповідно до статистичної методології, економічну діяльність за КВЕД класифікують в залежності від витрат на виробництво, процесу виробництва та випуску продукції.
Державні стандарти України ДСТУ 3375-96 "Вироби золотарські. Терміни та визначення", ДСТУ 2250-93 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Терміни та визначення"чітко вирізняють і надають тлумачення поняття "ювелірний виріб", відокремлюючи його таким чином від поняття "дорогоцінні метали"та "дорогоцінне каміння".
Окрім того, необхідно зауважити, що згідно з п. 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 26 грудня 2000 року № 82/350, у межах діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюються такі види робіт:
а) переробка комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, що містять дорогоцінні метали;
б) переробка брухту і відходів дорогоцінних металів і сплавів;
в) переробка твердих і рідких срібловмісних відходів;
г) афінаж дорогоцінних металів;
ґ) обробка дорогоцінного каміння, у тому числі огранування алмазів у діаманти, обробка рекуперованого дорогоцінного каміння.
Пунктом 1.3. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 26 грудня 2000 року № 82/350, у межах діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюються такі види робіт:
а) виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння або таких, що містять у собі дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння (у тому числі при проведенні науково-дослідних робіт);
б) виготовлення ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
в) виготовлення напівфабрикатів та елементів ювелірних та побутових виробів при здійсненні ремонту ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
г) виготовлення монет, державних нагород, відзнак тощо з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
ґ) виготовлення зубних протезів з дорогоцінних металів;
д) виготовлення інструменту та інших виробів технічного призначення із застосуванням природних і технічних алмазів;
е) оптова, роздрібна торгівля, комісійна торгівля, торгівля скупленими в населення та прийнятими під заставу ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
є) оптова, роздрібна торгівля обробленим та необробленим дорогоцінним камінням;
ж) оптова, роздрібна торгівля промисловими виробами з дорогоцінних металів (дріт, пластини, філь'єри тощо).
Тобто, йде розмежування як окремих видів господарської діяльності виробництво дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробництво виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та торгівлі ними.
Державна податкова служба України (телеграма ДПА України від 18.07.2005 р. № 14106/7/31-0017, лист ДПА України від 02.08.2010 №15444/7/15-0117) послідовно та офіційно підтримувала позицію щодо не входження таких видів діяльності, як
- виробництво годинників (КВЕД 33.50.0) (у тому числі виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів),
- виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (КВЕД 36.22.0),
- оптова (КВЕД 51.47.9) і роздрібна (КВЕДи 52.12.0 та 52.48.2) торгівля ювелірними виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, -
до складу діяльності з виробництва дорогоцінних металів (КВЕД 27.41.0) та торгівлі ними (КВЕД 51.52.4) аргументуючи свою позицію саме класифікацією та поясненнями згідно Національного класифікатору України ДК 009:2005.
Комітет з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради України у своєму листі від 27.01.2012 року № 04-39/10-83, адресованому Державній податковій службі України, зазначає, що юридичні та фізичні особи-підприємці при здійсненні ними виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платником єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем безпідставно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду жодних доказів і не довів правомірності дій по винесенню оскаржуваного рішення.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача внести зміни до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1 від 14.03.2012, виданого ОСОБА_1, шляхом доповнення до п. 7 «Вид або види господарської діяльності» наступним записом: «47.77 «роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах», суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи, судом було встановлено, що 14.03.2012 відповідачем було видано позивачу Свідоцтво платника єдиного податку Серія НОМЕР_1, де у розділі 7 «Вид або види господарської діяльності» за кодами КВЕД-009:2010 із визначенням наступних видів діяльності: 32.12- по індивідуальному замовленню виробництво ювелірних і подібних виробів; 77.19 - інші види роздрібної торгівлі в спеціалізованих магазинах; 77.29 - продаж інших побутових виробів і предметів особистого вжитку.
Оскільки під час розгляду справи, було встановлено, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу здійснювати діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування по коду КВЕД ДК 009:2010 «47.77- роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах», то суд вважає за необхідним задовольнити в цій частині вимоги позивача шляхом зобов'язання Державну податкову інспекцію у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби внести доповнення до пункт 7 «Вид або види господарської діяльності» Свідоцтва платника єдиного податку Серія НОМЕР_1 від 14.03.2012, виданого ОСОБА_1 шляхом внесення запису наступного змісту: «47.77 «роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 документально і нормативно обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Свердловську № 144 від 03.02.2012.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби внести доповнення до пункт 7 «Вид або види господарської діяльності» Свідоцтва платника єдиного податку Серія НОМЕР_1 від 14.03.2012, виданого ОСОБА_1 шляхом внесення запису наступного змісту: «47.77 «роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах».
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 квітня 2012 року.
СуддяН.В. Кравцова