ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1359/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевякова І.С.,
при секретарі - Ємець Я.М.,
за участю:
позивача- Молчан В.М.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Гриценко Ю.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання рішення незаконним, скасування свідоцтва, зобов"язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
07 березня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання рішення незаконним, скасування свідоцтва, зобов"язання вчинити дії.
У позові просив визнати рішення Державної податкової інспекції у місті Полтаві, оформлене у вигляді листа №610/М/17-161 від 27.01.2012 року, про видачу на 2012 рік свідоцтва про сплату єдиного податку на виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням, роздрібну торгівлю та оптову торгівлю з обмеженням (крім ювелірних виробів). Скасувати свідоцтво платника єдиного податку Державної податкової інспекції у місті Полтаві НОМЕР_2 від 27 січня 2012 року, видане суб"єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_3 та зобов"язати Державну податкову інспекцію у місті Полтаві видати суб"єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_3 свідоцтво про сплату єдиного податку на виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням, роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, інші види оптової торгівлі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Державною податковою інспекцією у місті Полтаві незаконно видано свідоцтво про сплату єдиного податку з обмеженням роздрібної торгівлі ювелірними виробами з посиланням на Закон України „Про державне регулювання видобутку , виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" та Закон України „Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності". Вважає, що КВЕД ДК 009:2005 розрізняє такі види діяльності як виробництво дорогоцінних металів (дорогоцінного каміння) та виробництво ювелірних виробів і , як наслідок розділяє поняття дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та ювелірних виробів. З посиланням на Листа Комітету Верховної Ради з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 27.01.2012 року №04-"39/10-83 Про обрання спрощеної системи оподаткування платниками податків, які здійснюють виробництво та продаж ювелірних виробів", позивач стверджував, що Податковим Кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб"єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних виробів та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням, відтак, достатніми умовами для застосування спрощеної системи оподаткування, відповідно до норм Податкового Кодексу України, є здійснення виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами.
Крім того позивач зазначав, що, в порушення статті 299.3 Податкового Кодексу України, яка передбачає безстрокову видачу свідоцтва платника єдиного податку, оскаржуване свідоцтво НОМЕР_2 від 27.01.2012 року видане ДПІ у місті Полтаві з відміткою „підлягає заміні не пізніше, ніж 01 червня 2012 року". Також наголошує, що зміст вказаної статті не передбачає часткової відмови при видачі свідоцтва платника єдиного податку. Позивач вважав, що прийняте рішення про видачу свідоцтва платника єдиного податку на виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням, роздрібну торгівлю та оптову торгівлю з обмеженням (крім ювелірних виробів) порушує його право самостійно обирати систему оподаткування та види економічної діяльності, і тому звернувся за його захистом до суду.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали, надали пояснення, аналогічні його змісту та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що податковим органом ОСОБА_3 правомірно та на підставі норм податкового законодавства видано свідоцтво про сплату єдиного податку НОМЕР_2 від 27.01.2012 року на виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням, роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту (крім ювелірних виробів) та інші види оптової торгівлі (крім ювелірних виробів), оскільки абзацом 4 пп.291 п.291.5 ст. 291 Глави 1 розділу ХІV Податкового Кодексу України (в редакції Закону № 4014) встановлено, що суб"єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, не можуть бути платниками єдиного податку. Зазначив, що у Кодексі поняття „видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння" не визначено, тому законом , який визначає правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України „Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18.11.1997 року №637 (надалі по тексту - Закон №637), пунктами 1,2 статті 1 якого встановлено, що дорогоцінні метали -це золото, срібло, платина і метали платинової групи ( паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь -якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо ). Дорогоцінне каміння -це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). В свою чергу поняття „вироби з дорогоцінного металу" визначено Інструкцією про здійснення державного експертно - пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, де зазначено, що виріб з дорогоцінного металу -це будь -який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, паладію), який використовується як прикраса або предмет побуту. Тому, відповідно до положень Закону №4014, суб"єкти господарської діяльності, які займаються виробництвом та реалізацією ювелірних виробів, не можуть бути на спрощеній системі оподаткування. Крім того зазначив, що розподіл видів економічної діяльності та їх класифікація, відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2005 (надалі по тесту -КВЕД ДК 009:2005), затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року №375, пов"язаних з виробництвом та реалізацією дорогоцінних металів, згідно листа Державної служби статистики України від 30.12.2011 року №14/3-12/636, має переважно статистичне призначення та методологічні основи застосування. Відтак, податковий орган при видачі ОСОБА_3 свідоцтва про сплату єдиного податку з обмеженням роздрібної та оптової торгівлі (крім ювелірних виробів) діяв на підставі та у межах своїх повноважень, чітко керувався нормами закону, який регулює вищевказані правовідносини.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті і вирішення спірних правовідносин, встановив наступне.
ОСОБА_3 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа -підприємець Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 05 жовтня 2009 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця НОМЕР_3.
Відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку НОМЕР_4, позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування з 26 листопада 2009 року з правом на здійснення видів господарської діяльності згідно Національного класифікатора України ДК 009:2005, а саме 52.2. Роздрібна торгівля (відокремлений відділ), 51. Оптова торгівля.
17 січня 2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, у якій зазначив обрані ним види діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, а саме :
1. 36.22.0 Виробництво ювелірних виробів за індивідуальним замовленням;
2. 52.12.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту;
3. 51.90.0 Інші види оптової торгівлі;
4. 36.22.0 вид продукції з ДКПП 36.22.13
На зазначену заяву відповідачем була надана відповідь від 27.01.2012 року, якою позивача повідомлено про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку на виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням, роздрібну торгівлю та оптову торгівлю, крім торгівлі ювелірними виробами, та повідомлено про те, що, згідно з п.291.7 ст.291 Податкового Кодексу України, платники єдиного податку першої та другої груп, які надають побутові послуги населенню, можуть виготовляти ювелірні вироби за індивідуальним замовленням та надавати послуги з ремонту ювелірних виробів.
Із вказаної відповіді вбачається, що податковий орган, приймаючи рішення про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку з обмеженням (крім торгівлі ювелірними виробами ), керувався пп.291.5.1 п.291. ст.291 Закону України №4014-ІV року „Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності", яким встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку : фізичні особи -підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, в тому числі органогенного утворення.
Враховуючи вищевикладене, ДПІ у місті Полтаві було видано фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3 свідоцтво про сплату єдиного податку від 27.01.2012 року НОМЕР_2, в пункті 3 „Вид або види діяльності" якого зазначено 36.22.0. Виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням, 52.12.0. Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту ( крім ювелірних виробів), 51.90.0. Інші види оптової торгівлі (крім ювелірних виробів).
Із вказаним рішенням позивач не погодився, звернувшись до суду з вимогою про визнання його незаконним та скасування виданого свідоцтва.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
Пунктом 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно пп. 2 п. 291.4 зазначеної статті, друга група суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, це фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: - не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; - обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005).
Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи.
За приписами підпунктів 298.1.1 та 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.
Зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку.
Згідно пунктів 299.1. та 299.5 ст. 299 Податкового кодексу України встановлено, що свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.
Пунктом 299.8 ст. 299 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.
У відповідності до пп. 1 п. 299.9 ст. 299 Податкового кодексу України, підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави.
Підпунктом 291.5.1 пункту 291.5 ст. 291 ПК України передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють, зокрема, видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
При цьому КВЕД ДК 009:2005 не містить такого виду діяльності, як «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення», а містить дані види діяльності окремо:
13.20.0. Добування руд кольорових металів (включає, зокрема, добування дорогоцінних металів: золота, срібла, платини).
14.50.0 Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань (включає добування підземним та відкритим способом мінералів та матеріалів, не віднесених до інших групувань, зокрема, дорогоцінного каміння).
51.52.4. Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами, тощо.
Діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. При цьому, цей підклас не включає:
- виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50);
- виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (клас 36.22).
Таким чином, види діяльності, які не можуть здійснювати платники єдиного податку згідно пп. 291.5.1 пункту 291.5 ст. 291 ПК України, окремо передбачені КВЕД ДК 009:2005. Позивачем же у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування обрано види діяльності «36.22.0 Виробництво ювелірних виробів за індивідуальним замовленням; 52.12.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі», що не відповідають видам діяльності, які не можуть здійснювати платники єдиного податку, згідно пп. 291.5.1 пункту 291.5 ст. 291 ПК України -"видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення".
Суд зазначає, що підклас 52.12.0 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту»включає: роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів без переваги продовольчих товарів: одягом, меблями, побутовими електротоварами, залізними виробами, косметичними товарами, ювелірними виробами, іграшками, спортивними товарами тощо.
При цьому також КВЕД ДК 009:2005 містить вид діяльності 36.22.0. Виробництво ювелірних виробів (який включає, зокрема, виробництво обробленого дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, включаючи оброблення каміння промислового призначення, а також штучного та відновленого дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння; виробництво ювелірних виробів із дорогоцінних та недорогоцінних металів, плакованих дорогоцінними металами, з дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння, з дорогоцінних металів у сполученні із дорогоцінним та напівдорогоцінним камінням або з іншими матеріалами).
З аналізу вищевказаної позиції (36.22.0) випливає, що КВЕД ДК 009:2005 розділяє такі види діяльності, як виробництво дорогоцінних металів (дорогоцінного каміння) та виробництво ювелірних виробів і, як наслідок, розділяє поняття дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та ювелірних виробів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.
Таким чином, достатніми умовами для застосування спрощеної системи оподаткування, відповідно до положень Податкового кодексу України, є здійснення виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами. При цьому, про такі види діяльності фізична особа - підприємець зазначає у заяві при обранні спрощеної системи оподаткування, що в даному випадку і було зроблено позивачем.
Разом з тим, суд вбачає, що зазначені вище норми Податкового кодексу України дають підстави для подвійного (неоднозначного) трактування норм в частині розмежування вищевказаних видів діяльності. З огляду на це, суд додатково приймає до уваги положення п.56.21 ст.56 ПК України, відповідно до якого, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таким чином, враховуючи те, що позивач у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування обрав види діяльності за КВЕД ДК 009:2005 - 36.22.0 Виробництво ювелірних виробів за індивідуальним замовленням; 52.12.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі , - що не є видобутком, виробництвом, реалізацією дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (видом діяльності, який не можуть здійснювати платники єдиного податку згідно пп. 291.5.1 пункту 291.5 ст. 291 ПК України), та враховуючи те, що КВЕД ДК 009:2005 розділяє поняття дорогоцінних металів (дорогоцінного каміння) та ювелірних виробів, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про видачу свідоцтва платника єдиного податку з обмеженням у господарській діяльності (крім торгівлі ювелірними виробами) , оформлене у вигляді листа від 27.01.2012 № 610/М/17-161, підлягає скасуванню.
Крім того, суд бере до уваги те, що положення Податкового Кодексу України не передбачає часткового задоволення заяви про видачу свідоцтва платника єдиного податку, а лише містить вичерпний перелік підстав для відмови у його видачі.
Враховуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, рішення Державної податкової інспекції у місті Полтаві, оформлене у вигляді листа від 27.01.2012 року №610/М/17-161, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки воно порушує права позивача щодо самостійного вибору системи оподаткування та виду економічної діяльності.
А враховуючи те, що інших підстав для видачі позивачу свідоцтва платника єдиного податку з обмеженням у господарській діяльності (крім торгівлі ювелірними виробами) за наслідками розгляду його заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 17.01.2012 року , окрім того, що ним обраний вид діяльності, який не може здійснюватись суб'єктами господарювання -платниками єдиного податку, ДПІ у місті Полтаві у листі від 27.01.2012 року №610/М/17-16102 не зазначила, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та про їх задоволення.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві, оформлене листом №610/М/17-161 від 27 січня 2012 року, про видачу на 2012 рік свідоцтва про сплату єдиного податку на виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням, роздрібну торгівлю та оптову торгівлю, з обмеженням (крім ювелірних виробів), визнати протиправним.
Свідоцтво про сплату єдиного податку Державної податкової інспекції у м. Полтаві НОМЕР_2 від 27 січня 2012 року, видане суб"єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_3, скасувати.
Зобов"язати Державну податкову інспекцію у м. Полтаві видати суб"єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_3 свідоцтво про сплату єдиного податку згідно поданої ним заяви від 17.01.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 32,19 грн. (тридцять дві гривні дев"ятнадцять копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 03 травня 2012 року.
Суддя І.С. Шевяков