Cправа № 2a-0770/552/12
Ряд статзвітності № 5.1.2
Код 05
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2012 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Гаврилка С.Є.
при секретарі судового засідання -Скуба В.І.
за участю сторін:
позивача -не з'явився;
представника позивача -ОСОБА_1;
представника відповідача -Євчинець Руслана Михайловича;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування рішення та зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку, -
в с т а н о в и в:
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 03 квітня 2012 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 09 квітня 2012 року.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, якою просить: 1) визнати протиправним і скасувати рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, оформлене листом від 02 лютого 2012 року № 142/Л/17-212; 2) зобов'язати Хустську об'єднану державну податкову інспекцію Закарпатської області видати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 свідоцтво платника єдиного податку відповідно до поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 24 січня 2012 року № 2568/Л.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав наступне. Позивач подав 24 січня 2011 року до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області заяву за № 2568/Л про застосування спрощеної системи оподаткування. Відповідач відмовив у видачі свідоцтва платника єдиного податку, про що свідчить його лист від 02 лютого 2012 року № 142/Л/17-212, а отже прийняв рішення. Мотивуючи прийняте рішення податковий орган зіслався на норму абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, відповідно до якої не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. Вказане рішення, на думку позивача, порушує його право на обрання системи оподаткування, а відтак є протиправним.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з мотивів, що викладені в позовній заяві. Крім того, уточнив, що відповідач відмовив позивачеві у видачі свідоцтва платника єдиного податку рішенням, що було оформлене листом від 02 лютого 2012 року № 142/Л/17-217, а не листом від 02 лютого 2012 року № 142/Л/17-212. Вказана невідповідність у номері відмови, що вказана в позовній заяві була допущена у зв'язку з опискою -нечітка копія цього листа, яка була отримана позивачем, зокрема нечітко вписано номер листа від 02 лютого 2012 року, яким оформлено рішення відповідача про відмову позивачеві у видачі свідоцтва платника єдиного податку.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю з мотивів викладених у письмових запереченнях проти позову. Зокрема вказав наступне. Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 24 січня 2012 року № 2568/Л, у якій зазначила обраний нею вид діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 - «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами»(КВЕД 52.48.2). Хустською об'єднаною державною податковою інспекцією в Закарпатській області прийнято рішення від 02 лютого 2012 року № 142/Л/17-217 про відмову у видачі суб'єкту господарювання ОСОБА_3 свідоцтва платника єдиного податку з посиланням на підпункт перший пункту 299.9 статті 299 Податкового кодексу України. Відповідно до цієї норми підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є, зокрема, невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що рішення про відмову у видачі Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 свідоцтва платника єдиного податку було оформлене листом від 02 лютого 2012 року № 142/Л/17-217, а не листом від 02 лютого 2012 року № 142/Л/17-212.
З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 була зареєстрована у виконавчому комітеті Хустської міської ради Закарпатської області 29 листопада 2000 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця В01 № 274547 (а.с. 12).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності»від 04 листопада 2011 року № 4014-VI, який набрав чинності з 1 січня 2012 року, встановлені правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Відповідно до статті 291 пунктів 291.2. та 291.3 Глави 1 Розділу XIV Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до статті 298 пункту 298.1. підпункту 298.1.1. Глави 1 Розділу XIV Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.
Відповідно до статті 298 пункту 298.3. Глави 1 Розділу XIV Податкового кодексу України у заяві зазначаються такі обов'язкові відомості: 1) найменування суб'єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків); 2) дані документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця відповідно до закону; 3) податкову адресу суб'єкта господарювання; 4) місце провадження господарської діяльності; 5) обрані фізичною особою - підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва - також види товару (продукції), що нею виробляються; 6) обрані суб'єктами господарювання ставки єдиного податку або зміна ставки; 7) кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою - підприємцем у трудових відносинах, та середньооблікова чисельність працівників у юридичної особи; 8) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
24 січня 2012 року суб'єкт господарювання -Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 відповідно до вимог статті 298 Глави 1 Розділу XIV Податкового кодексу України подала до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за № 2568/Л (а.с.а.с. 58-60). Відповідно до цієї заяви, обраним видом діяльності згідно КВЕД ДК 009:2005 позивач вказав роздрібну торгівлю годинниками та ювелірними виробами (код згідно КВЕД 52.48.2).
Відповідно до статті 299 пункту 299.8. Глави 1 Розділу XIV Податкового кодексу України у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.
02 лютого 2012 року на виконання вимог статті 298 пункту 298.8. Глави 1 Розділу XIV Податкового кодексу України Хустською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3 була надана письмова відмова у видачі останній Свідоцтва платника єдиного податку на 2012 рік. Ця відмова була оформлена листом від 02 лютого 2012 року за № 142/Л/17-217 (а.с. 61). Свою відмову відповідач мотивував тим, що відповідно до статті 291 пункту 291.5 підпункту 291.5.1 підпункту 4 Глави 1 Розділу XIV Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи -підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
В судовому засіданні було встановлено, що позивач не погоджується саме з рішенням Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про відмову у видачі Свідоцтва платника єдиного податку на 2012 рік, було оформлене листом від 02 лютого 2012 року за № 142/Л/17-217.
Підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку відповідно до статті 299 пункту 299.9 Глави 1 Розділу XIV Податкового кодексу України є: 1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави; 2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.
Однією із вимог можливості застосування спрощеної системи оподаткування є вид господарської діяльності, який обрано суб'єктом господарювання (пункт 291.4 статті 291 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Аналіз норм Податкового Кодексу свідчить про те, що у деяких випадках вид господарської діяльності визначається прямим посиланням на Національний Класифікатор видів економічної діяльності ДК 009:2005 (далі по тексту КВЕД ДК 009:2005), що затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 грудня 2005 року за № 375 (статті 48, 154, 209, 291, 298, підрозділ 4 розділу XX Податкового кодексу України). При цьому, відповідно до статті 298 пункту 298.3 та статті 299 пункту 299.11 Податкового кодексу України вид господарської діяльності згідно з КВЕД безпосередньо зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця.
Статтею 291 пунктом 291.5 підпунктом 291.5.1 підпунктом 4 Податкового кодексу України встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними регулює Закон України від 18 листопада 1997 року за № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».
Статтею 1 цього Закону визначено, що: дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи паладій, іридій, родій, осмій, рутеній у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) (пункт 1); дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) (пункт 2); дорогоцінне каміння органогенного утворення - це перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді (пункт 3); видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами (пункт 5); видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами (пункт 6); виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (пункт 7); афінаж дорогоцінних металів - металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок (пункт 19).
Відповідно до статті 298 пункту 298.3 та статті 299 пункту 299.11 Податкового кодексу України у заяві суб'єкта господарювання та свідоцтві платника єдиного податку зазначаються, зокрема, обрані фізичною особою-підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005.
Як вбачається з положень статей 1, 4 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням передбачають здійснення декілька видів діяльності, кожен з яких має свої особливості, у тому числі особливості правового регулювання.
Згідно із КВЕД ДК 009:2005 діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 «Добування руд інших кольорових металів», а діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння - до підкласу 14.50.0 «Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань».
Діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. При цьому, цей підклас не включає виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50); виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (клас 36.22).
Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані.
Таким чином, не можуть обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності юридичні особи і фізичні особи-підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, за сферою регулювання Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»та вищевказаними кодами КВЕД ДК 009:2005.
Діяльність у сфері торгівлі дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням визначена у КВЕД ДК 009:2005: підклас 51.52.4 «Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами»; підклас 51.56.0 «Оптова торгівля іншими проміжними продуктами», який включає оптову торгівлю коштовним камінням.
Аналогічна за змістом позиція викладена у листі Міністерства фінансів України від 19.01.2012 року №31-08160-10-18/1122 «Щодо обрання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності».
Діяльність у сфері торгівлі ювелірними виробами відноситься до інших підкласів згідно з КВЕД ДК 009:2005, а саме: підклас 52.48.2 «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами»; підклас 52.12.0 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту», який включає в себе роздрібну торгівлю ювелірними виробами; підклас 51.47.9 «Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.», який включає в себе оптову торгівлю ювелірними виробами. А відтак, обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється тільки на суб'єктів господарювання, які здійснюють операції дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням як сировиною, а не з готовою продукцією споживчого призначення, а саме: видобуток (підкласи 13.20.0, 14.50.0 згідно з КВЕД ДК 009:2005); виробництво (підклас 27.41.0 згідно з КВЕД ДК 009:2005); торгівля дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення (підкласи 51.52.4, 51.56.0 згідно з КВЕД ДК 009:2005).
Аналогічна позиція викладена у листі Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 27 січня 2012 року за № 04-39/10-83. Відповідно до зазначеного листа юридичні та фізичні особи-підприємці при здійсненні ними виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платником єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України. При цьому, Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням. Таким чином, достатніми умовами для застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до норм Податкового кодексу України є здійснення виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами. При цьому, про такі види діяльності фізична особа-підприємець зазначає у заяві при обранні спрощеної системи оподаткування.
Відповідно до статті 71 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час судового розгляду справи не доведено правомірності прийнятого ним рішення, як це передбачено статтею 71 частиною 2 КАС України.
За наведених обставин, приймаючи до уваги безпідставність тверджень відповідача про невідповідність позивача вимогам статті 291 Податкового кодексу України в частині обраних видів діяльності, суд приходить до висновку, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про відмову у видачі Свідоцтва платника єдиного податку на 2012 рік, яке оформлене листом від 02 лютого 2012 року № 142/Л/17-217 підлягає визнанню протиправними та скасуванню.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування рішення та зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку -задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, оформлене листом від 02 лютого 2012 року № 142/Л/17-217.
Зобов'язати Хустську об'єднану державну податкову інспекцію Закарпатської області видати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 свідоцтво платника єдиного податку відповідно до поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 24 січня 2012 року № 2568/Л.
Стягнути з Державного (місцевого) бюджету України (м. Ужгорода) на користь фізичної особа-підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 107,30 грн., що сплачений відповідно до квитанції № 171510153 від 15 лютого 2012 року через АТ «КомінвестБанк», а також у розмірі 64,40 грн., що сплачений відповідно до квитанції № 171510151 від 15 лютого 2012 року через АТ «КомінвестБанк».
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий Гаврилко С.Є.