ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 року (15 год. 35 хв.) Справа № 0870/1279/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Бобер І.В.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача Буханевича А.Ю., Волошиної Т.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_5 до Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування рішення субєкта владних повноважень та зобовязання вчинити певні дії.

16.02.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (далі позивач) до Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі відповідач), в якому позивач просить скасувати рішення відповідача про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, а також зобовязати відповідача видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що ним до відповідача було подано заяву, в якій позивач просив перевести його на спрощену систему оподаткування, проте у видачі свідоцтва платника єдиного податку було відмовлено, чим, на думку позивача, відповідач, порушив його право на застосування спрощеної системи оподаткування.

Ухвалою судді від 17.02.2012 року було відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання призначене на 01.03.2012.

01.03.2012 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення судового розгляду.

У судове засідання 01.03.2012 представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули.

Ухвалою від 01.03.2012 судовий розгляд було відкладено на 14.03.2012.

Ухвалою від 14.03.2012 за клопотанням представника впозивача провадження у справі було зупинене до 27.03.2012.

Ухвалою від 27.03.2012 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 27.03.2012.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просить суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив у повному обсязі, з підстав викладених у запереченнях, зазначивши, що субєкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, не можуть бути платниками єдиного податку. Відтак, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 27.03.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

24.01.2012 позивач звернувся до відповідача із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012. В розділі обрані види діяльності згідно КВЕД ДК 009:2005 зазначив: 52.48.2 роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

Своїм листом від 02.02.2012 відповідач відмовив у видачі свідоцтва платника єдиного податку, та обґрунтував своє рішення тим, що згідно пп. 291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Вирішуючи адміністративний позов суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В обґрунтування оскаржуваного рішення відповідач посилається на норму пп. 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України, відповідно до якого не можуть бути платниками єдиного податку субєкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Під реалізацією дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння відповідач розуміє і продаж ювелірних виробів та посилається на поняття дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння.

Відповідно до п.1 та 2 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» під дорогоцінними металами слід розуміти - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо); під дорогоцінним камінням - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Згідно Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 244: виріб з дорогоцінного металу будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту.

Відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТ ЗЕД) ювелірні вироби (гр. 71 р. XIV) входять до таких товарних позицій: особисті прикраси і вироби особистого користування, призначені для носіння в кишенях, жіночих сумочках або на тілі (код 7113 УКТ ЗЕД); вироби майстрів золотих та срібних справ (код 7114 УКТ ЗЕД); вироби з перлів, дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння (код 7116 УКТ ЗЕД).

Державні стандарти України ДСТУ 3375-96 надають тлумачення поняттю «ювелірний виріб». Згідно ДСТУ 3375-96 ювелірний виріб це виріб культурно-побутового призначення з коштовних металів; із застосуванням коштовних металів; виріб з не коштовних металів у разі застосування різних видів художнього оброблення, виріб зі стопів, що імітують коштовні метали, за умови високохудожнього його виконання в поєднанні з коштовними, напівкоштовними та кольоровими каменями природного чи штучного походження, перлами, коралами, бурштином, перламутром, склом, кришталем, рогом, кістю; високохудожній виріб з каменю, бурштину, рогу, кості.

Таким чином, «ювелірні вироби» це поняття більш ширше, ніж поняття «вироби з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння», оскільки ювелірними виробами можуть бути і вироби не із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

Відповідно до п.291.3 ст.291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Враховуючи те, що КВЕД 52.48.2 передбачає роздрібну торгівлю годинниками та ювелірними виробами, а як вже було зазначено вище, годинники та ювелірні вироби, це не завжди вироби з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, то позивач має право обирати спрощену систему оподаткування у разі торгівлі годинниками та ювелірними виробами не із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

Оскільки у заяві позивача про застосування спрощеної системи оподаткування у розділі «обрані види діяльності» не зазначається які саме ювелірні вироби він буде реалізовувати, то останній повинен самостійно, дотримуючись норм діючого законодавства, визначити режим оподаткування, в залежності від того, які вироби буде реалізовувати в подальшій господарській діяльності, а саме з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння чи з інших матеріалів. Таким чином, здійснюючи роздрібну торгівлю годинниками та ювелірними виробами не із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, субєкт господарювання має право обирати спрощену систему оподаткування.

Глава 1 розділу XIV ПК України, а так само й інші нормативно-правові акти України не наділяють відповідача повноваженням надавати, під час вирішення питання щодо надання субєкту господарювання статусу платника єдиного податку, оцінку відповідності обраного субєктом господарювання у заяві про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, виду діяльності, тій діяльності, яку цей субєкт реально здійснює.

Така оцінка може бути здійснена податковим органом вже під час здійснення субєктом господарювання діяльності, яка не може здійснюватися платником єдиного податку без переходу на загальну систему оподаткування.

Такий висновок випливає, зокрема, з аналізу норм пп. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, пп. 4 п. 299.15, п. 299.16 ст. 299 ПК України.

Відтак, надаючи, під час вирішення питання щодо надання субєкту господарювання статусу платника єдиного податку, оцінку відповідності обраного цим субєктом у заяві про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, виду діяльності, відповідач вийшов за межі наданих йому законодавством повноважень.

А тому, рішення відповідача про відмову у реалізації права позивача на здійснення господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, є неправомірною, тому це рішення підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобовязання відповідача видати свідоцтво платника єдиного податку, то суд зазначає, що законодавством передбачений Порядок подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та Порядок видачі свідоцтва платника податку, згідно яких обовязок видавати зазначені свідоцтва покладено на орган державної податкової служби. Зазначеними нормативними актами передбачений обовязок відповідача здійснити перевірку наданих документів. Тому суд, не має законних підстав виконувати функціональні обовязки, які покладені на законодавчому рівні на відповідача, враховуючи і те, що існує відповідний порядок для отримання зазначеного свідоцтва.

Крім того, після скасування судом рішення відповідача щодо відмови у видачі позивачу свідоцтва платника єдиного податку, заява позивача залишається не вирішеною. Відтак, у відповідача залишається невиконаним обовязок вирішити порушене у заяві питання.

З наведених підстав у задоволенні вимоги позивача про зобовязання відповідача видати свідоцтво платника єдиного податку, слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в наведеній вище частині.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_5 до Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування рішення субєкта владних повноважень та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про відмову у видачі фізичній особі підприємцю ОСОБА_5 свідоцтва платника єдиного податку від 02.02.2012 №369/17-15.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 02.04.2012.