Форум Союзу Ювелірів України
О проверках и судебной практике => Проверки налоговой службой => : valerchik 22.05.2012, 10:39:48
-
А вот попалось мнение самих налоговиков о прецедуре обжалования статья в Вестнике ГНСУ http://www.visnuk.com.ua/ru/pubs/id/1111
Налогоплательщик может непосредственно влиять на результаты проверки и их реализацию
Реформирование налоговой службы происходит сегодня в плоскости не только изменения структуры налоговых органов, но и налаживания непредвзятых отношений между ревизорами и налогоплательщиками.
Проведение документальной проверки плательщика по вопросам правильности определения им налоговых обязательств в декларациях и отчетах — одна из сложных процедур, результаты которой зависят от многих объективных и субъективных факторов.
Почему так происходит? Бухгалтерские службы налогоплательщиков в соответствии с действующим законодательством каждый день выписывают, принимают, обрабатывают и группируют первичные документы в регистры бухгалтерского учета, по результатам чего составляют определенную законодательством отчетность, в частности финансовую и налоговую.
Чем больше объем финансово-хозяйственных операций плательщика, тем больше объемы документации и, как следствие, больше количество работников такой службы.
Ревизор, который приходит на проверку плательщика, в короткий срок, определенный законодательством, обязан ознакомиться со спецификой деятельности субъекта хозяйствования, ведения бухгалтерского учета и т. п., и только после этого приступить к исследованию правильности задекларированных показателей налоговой отчетности.
пменно в данной ситуации ревизор нуждается в помощи должностных лиц налогоплательщика, в том числе по вопросам правильного определения фактических видов деятельности налогоплательщика, производственных и других процессов хозяйственной деятельности, получения от плательщика соответствующих бухгалтерских, первичных и других документов и т. п.
Как свидетельствует практика, при проведении проверок иногда возникают спорные ситуации по поводу правильности налогообложения определенных видов хозяйственных операций налогоплательщиком. Причиной этого могут быть как действия, так и бездеятельность должностных лиц налогоплательщика или ревизора налогового органа.
Следует подчеркнуть, что именно при проведении проверки должны быть урегулированы все спорные вопросы путем предоставления плательщиком соответствующих объяснений и их документального подтверждения проводящему проверку ревизору. Это в дальнейшем позволит избежать процедуры представления возражений к акту проверки или прохождения административного или судебного обжалования принятых налоговых уведомлений-решений.
Поэтому налогоплательщик в случае несогласия с определенными выводами ревизора еще до окончания проверки должен уведомить его о спорной ситуации и требовать от налогового органа проведения проверки сведений и фактов, которые могут свидетельствовать в его пользу.
При этом процедура решения спорных вопросов при проведении проверки предусмотрена Методическими рекомендациями № 213.
Эти вопросы до завершения проверки выносятся ревизором на рассмотрение постоянных комиссий при соответствующих органах ГНС, в состав которых входят специалисты структурных подразделений, наделенные функциями осуществления налогового контроля, администрирования налогов и сборов, рассмотрения жалоб налогоплательщиков на налоговые уведомления-решения органов ГНС и сопровождения дел в судах. Выводы комиссии в обязательном порядке учитываются при составлении акта проверки.
Вместе с тем бывают случаи, когда при проведении проверок работники контролирующих органов, по мнению налогоплательщика, не учитывают документы, предоставленные им к проверке. В таком случае Налоговым кодексом предусмотрено право плательщика направить письмом с уведомлением о вручении или предоставить непосредственно в контролирующий орган копии таких документов для их изучения и учета.
Дальнейшая процедура исследования документов зависит от даты поступления не учтенных проверкой документов в орган ГНС, а именно:
если документы предоставлены меньше чем за три дня до дня ее завершения, то проведение проверки продлевается на срок, определенный ст. 82 Налогового кодекса (крупные налогоплательщики — 10 рабочих дней, субъекты малого предпринимательства — не более чем на два рабочих дня, другие налогоплательщики — не более чем на пять рабочих дней);
если документы предоставлены в течение трех рабочих дней со дня получения плательщиком акта проверки, то налоговое уведомление-решение не принимается, а назначается внеплановая документальная проверка.
В соответствии со ст. 86 Налогового кодекса результаты документальных проверок оформляются в форме акта или справки. При установлении по результатам проверки нарушений составляется акт, а если такие нарушения отсутствуют — справка.
Акт (справка) составляется в двух экземплярах, подписывается должностными лицами налогового органа, проводившими проверку, регистрируется в органе государственной налоговой службы в течение пяти рабочих дней после завершения проверки и вручается плательщику с соблюдением процедуры, предусмотренной для документальных выездных проверок п. 86.3 ст. 86 Налогового кодекса и документальных невыездных проверок — п. 86.4 ст. 86 этого Кодекса.
Если налогоплательщик не согласен с выводами проверки или фактами и данными, изложенными в акте проверки, он имеет право представить свои возражения в течение пяти рабочих дней со дня получения акта.
Следует подчеркнуть, что в соответствии с нормами Налогового кодекса срок представления возражений продлен с трех до пяти рабочих дней, при этом отсчет начинается именно со дня получения акта проверки, а не со следующего дня.
При представлении возражений к акту проверки необходимо обратить внимание на налоговый орган, работники которого проводили проверку. Если проверку осуществляли работники органа ГНС другого, нежели орган ГНС, где состоит на учете налогоплательщик, то в данном случае возражения должны представляться в орган ГНС по основному месту учета налогоплательщика.
Налоговым кодексом предусмотрена возможность участия налогоплательщика в рассмотрении возражений, о чем он должен указать в тексте возражений. При этом налоговый орган обязан уведомить такого плательщика о месте и времени проведения их рассмотрения.
Возражения рассматриваются налоговым органом в течение пяти рабочих дней, наступающих за днем их получения, и налогоплательщику направляется ответ.
Дальнейшая реализация материалов проверки предусматривает вынесение налогового уведомления-решения, которое принимается в течение 10 рабочих дней со дня, следующего за днем вручения налогоплательщику акта проверки, а при наличии возражений налогоплательщика — в течение трех рабочих дней, следующих за днем рассмотрения возражений и предоставления (направления) письменного ответа налогоплательщику.
Кроме того, Налоговым кодексом решена существующая до 1 января 2011 г. проблема дальнейшей реализации материалов проверок в случаях, когда по их результатам установлено завышение убытков или отрицательного значения НДС, а именно предусмотрено направление налогоплательщикам соответствующих налоговых уведомлений-решений.
Налоговым кодексом также предусмотрено принятие налоговых уведомлений-решений не только в случае увеличения налоговым органом налоговых обязательств плательщика, но и в случае их уменьшения, что будет способствовать применению одинакового подхода при выявлении ошибок в налоговой отчетности плательщика.
Вместе с тем как при установлении нарушений налогового законодательства, так и при нарушениях другого (неналогового) законодательства, контроль за которым возложен на органы государственной налоговой службы, действует единый порядок и сроки направления налогоплательщикам налоговых уведомлений-решений и их обжалования.
Так, приказом № 985 разработаны новые формы налоговых уведомлений-решений и порядок их направления налогоплательщикам.
Предельный срок уплаты сумм, определенных в налоговых уведомлениях-решениях, приходится на 10 календарный день с даты получения этого налогового уведомления-решения плательщиком.
При этом после вручения налогового уведомления-решения налогоплательщик вправе обжаловать его в административном или судебном порядке.
Административное обжалование осуществляется в порядке, установленном ст. 56 Налогового кодекса и Положением № 1001.
В случае если налогоплательщик считает, что контролирующий орган неправильно определил сумму денежного обязательства или принял какое-либо другое решение, противоречащее законодательству или выходящее за рамки полномочий контролирующего органа, установленных Налоговым кодексом или другими законами Украины, он вправе обратиться в контролирующий орган высшего уровня с жалобой о пересмотре этого решения.
Следует отметить, что порядок административного обжалования не распространяется на приказы о проведении проверки (как решения органа ГНС). Приказ — это правовой акт, который издается на основании и во исполнение действующих законов, указов, правительственных постановлений и распоряжений, приказов, положений и инструкций органов высшего уровня. Приказ является актом внутреннего управления, действие которого не выходит за рамки определенной отрасли конкретного предприятия, объединения, учреждения. То есть приказ руководителя органа ГНС — это управленческое решение, не подпадающее под определение какого-либо другого решения в понимании ст. 56 Налогового кодекса и не подлежащее административному обжалованию в установленном этой статьей Кодекса и Положением № 1001 порядке.
Подытоживая вышеизложенное, предлагаем налогоплательщикам при проведении проверок в полной мере использовать предусмотренные Налоговым кодексом права и вместе с налоговым органом обеспечивать своевременное согласование позиций по вопросам налогообложения тех или иных хозяйственных операций.
Сергей Крухмалев,директор Департамента налогового контроля ГНС Украины
Виктория Булашенко,главный государственный налоговый ревизор-инспектор отдела проверок качества налогового контроля, разработки и анализа налогового законодательства Управления планирования и информационно-аналитического обеспечения налогового контроля
-
Перечень использованных документов
Налоговый кодекс — Налоговый кодекс Украины от 02.12.2010 г. № 2755-VI
Приказ № 985 — приказ ГНА Украины от 22.12.2010 г. № 985 «Об утверждении Порядка направления органами государственной налоговой службы налоговых уведомлений-решений налогоплательщикам»
Положение № 1001 — приказ ГНА Украины от 23.12.2010 г. № 1001 «Об утверждении Положения о порядке подачи и рассмотрения жалоб налогоплательщиков органами государственной налоговой службы»
Методические рекомендации № 213 — Методические рекомендации относительно порядка организации и проведения проверок налогоплательщиков и внесения изменений в приказ ГНА Украины от 27.05.2008 г. № 355, утвержденные приказом ГНА Украины от 14.04.2011 г. № 213
http://jurliga.ligazakon.ua/news/2010/1/14/19953.htm
Протокол об административном нарушении по результатам налоговой проверки: чем он может быть опасен?
https://juvelir.org/forum/index.php/topic,273.0.html
ПАМЯТКА
Основные сроки по делу об административном нарушении
(Не путать с административным обжалованием которое рассмотрено выше! Это речь идет о Протоколе админправонарушения.)
Рассмотрение дела в суде
15 календарных дней после получения судом протокола, но не позже 3 месяцев от даты составления протокола
Повестка-уведомление о дате и месте судебного заседания
Минимум за 3 календарных дня
Вручение (направление) копии постановления суда
3 календарных дня с момента вынесения
Подача апелляции на постановление суда
10 календарных дней с момента вынесения постановления
Рассмотрение апелляционной жалобы
20 календарных дней после ее получения
-
http://chp.com.ua/forums/index.php?showtopic=16016
Предлагаю обсудить один из способов такого обжалования
Право визначене ст. 55 Конституції України щодо оскарження дій ( бездіяльності) та рішень посадових осіб державного органу можливе не тільки в процесі адміністративного судочинства, але й процесі кримінального провадження ( див. Рішення Конституційного Суду України № 19 –рп/2011).
При чому цей процес може відбуватися паралельно з адміністративним.
На мою думку, процес оскарження рішень , дій ( бездіяльності) в кримінальному процесі набагато ефективніший , ніж адміністративний.
Для того щоб оскарження в кримінальному процесі дало результат, треба правильно визначитися з випадками, коли таке оскарження можливе.
В кримінальному процесі можуть бути оскаржені лише дії , які кваліфіковані КК України як злочин ( див ст. 11 КК України).
КК України має цілий розділ в якому визначені злочинні дії в сфері службової діяльності – Злочини в сфері службової діяльності та професійної діяльності , пов’язаної з наданням публічних послуг.
Відповідно до ст. 112 КПК України підслідність цих справ віднесено до компетенції прокуратури. Тому з заявами слід звертатися саме до прокуратури і прокурор зобов’язаний розглянути заяву про злочин в порядку ст. 97 КПК України і винести процесуальне рішення, передбачене КПК України і оформити це рішення у вигляді відповідного процесуального документу, визначеного КПК України.
Прокуратура для того щоб уникнути порушення кримінальних справ за такі дії, намагається обізвати їх неправомірними . Але треба чітко розуміти що неправомірними є дії, за які передбачено дисциплінарну, адміністративну або цивільну відповідальність.
Злочинними є дії, визначені КК України та за які передбачено кримінальну відповідальність згідно з КК України. Неможливо визначати дії, кваліфіковані КК України як неправомірні.
Цей момент є дуже важливим при оскарження дій ( бездіяльності) рішень прокуратури при оскаржені відмови в порушені кримінальної справи. .
Кримінальний процес є ефективнішим з огляду на те, що тягне за собою більш серйозні наслідки для посадових осіб і є більш ефективним засобом стримування свавілля службових осіб.
Найбільш застосованим може бути ст. 366 КК України – службове підроблення, тобто - Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів -
Якщо врахувати, що офіційними документами є будь - яка відповідь державного органу на звернення громадянина – офіційна відповідь на скаргу, протокол про адміністративне правопорушення, акти перевірок господарської діяльності, рішення судів, постанови прокуратури про відмову в порушені кримінальної справи, постанови про порушення кримінальної справи, експертні висновки, рішення органів державної влади та місцевого самоврядування і т. п. Особливо коли до таких документів законом визначено певні вимоги щодо змісту цих документів. Дуже добре роз’яснення змісту та порядку застосування ст. 366 КК України надане Узагальненнями Верховного суду України «Практика розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення)»
.
Дуже важливим в цьому роз’яснені є те, що захисту ст. 366 КК України підлягають документи, які застосовуються у правозастосовній діяльності. Також що цією статтею захищаються наряду з правами особи, також інтереси держави. Дуже важливим є те, що порушення кримінальної справи за цією статтею можливе незалежно від завданої шкоди.
На мою думку , також надає великі можливості оскарження дій посадових осіб у кримінальному процесі надає ст. 367 КК України «Службова недбалість» - Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, -
Майже у всіх випадках неналежного виконання службових обов»язків , скаргу на неправомірні дії можна замінити заявою про злочин.
Крім дій визначених у розділі 17 КК України , слід звернути увагу на злочини визначені розділом 18 КК України – ст. 374, 375, 376 КК України.
На теперішній час існує рішення Конституційного суду України № 19 –рп/2011, яке є обовязковим для виконання на всій теріторії України та за невиконання якого передбачено кримінальну відповідальнсть ( ст. 382 КК України) . Це надало можливість ефективного використання кримінального процесу для захисту прав особи від злочинних посягань.
Якщо до винесення цього рішення Конституційного суду , особа могла оскаржити до суду лише постанову про відмову в порушені кримінальної справи та постанову про порушення кримінальної справи, то відповідно до цього рішення Конституційного суду, до порушення кримінальної справи в судовому порядку оскаржуються також дії та бездіяльність прокурора обо слідчого щодо належного розгляду заяви про злочин. За цим рішенням Конституційного суду суди розглядають скарги і зобов»язані приймати рішення за наслідками цих скарг, незалежно від відсутності визначеня процедури оскарження та визначення рішень для суду КПК України.
Тобто коли раніше при оскаржені постанови про відмову в порушені кримінальної справи , суд міг винести єдине рішення – скасувати постанову і призначити додаткову перевірку, то коли оскаржуються дії( бездіяльність) прокурора чи слідчого за наслідками розгляду такої скарги суд може зобов»язати прокурора чи слідчого вчинити дії, які передбачені КПК України ( за наявності ознак злочину порушити кримінальну справу).
-
Прокуратура всіма можливими та неможливими способами намагається уникнути розгляду заяв про злочини в сфері службової діяльності чи в сфері правосуддя. Тому для того щоб вимагати від прокуратури належного розгляду заяви про злочин і не дати їй можливості розглядати заяву про злочин, як скаргу на неправомірні дії слід чітко виписувати заяву про злочин.
Насамперед таку заяву слід направляти не в прокуратуру ( орган) , прокурору ( посадовій особі).
Коли вам прийдеться оскаржувати дії прокурора ( не прокуратури) в суді, суддя виность рішення, яким зобов»язує певну особу ( прокурора) виконати певні дії. Невиконання рішення суду – злочин, передбачений ст. 382 КК України.
Звернення повинно носити назву «заява про злочин, кваліфікований ст. … КК України», не можна таку заяву називати скаргою.
В заяві відразу посилатися на певну статтю КК України, якою визначаюиться ознаки злочину. Потім зазначати дії, кваліфіковані КК України було здійснено, коли та ким, при яких обставинах , якої матеріальної чи моральної шкоди завдано, якими документами чи свідками може бути підтверджено здійснення злочину.
При чому при зазначенні дій максимально викладати їх до визначених ознак злочину.
Прохальна частина заяви про злочин має мати наступний вигляд –
1. Прошу прийняти заяву про злочин і розглянути в порядку КПК України.
2. Порушити кримінальну справу стосовно … за ст. … КК України.
3. За наслідками розгляду заяви про злочин видати процесуальний документ, визначений КПК України.
Прокуратура за вашою заявою про злочин з метою приховування злочину, може вчинити наступні дії –
1. Видати Постанову про відмову в порушені кримінальної справи, в якій визначити підставою для відмови – відсутність події злочину, відсутність ознак злочину, мало значимість злочину.
2. Видати відповідь на заяву про розгляд скарги на неправомірні дії.
Обидва ці документи є офіційними документами, застосовуються в правозастосовній діяльності і підлягають захисту ст. 366 КК України.
Тому на прокурора , який видав офіційний документ і вніс туди неправдиву інформацію про відсутність в заяві ознак злочину, подається заява про злочин, кваліфікований ст. 366 КК України.
Одночасно оскаржуємо Постанову про відмову в порушені кримінальної справи до суду, при чому ,
відповідно до рішення Конституційного суду оскаржується протиправна дія – невинесення Постанови про порушення кримінальної справи за наявності ознак злочину . В скарзі зазначаємо про порушення права на державний захист від злочинних посягань з боку службових осіб та просимо суд захистити наше порушене прокурором право на захист від злочинних посягань шляхом зобов’язання вчинити дії, передбачені ст. 94, ст.. 98 КПК України – порушити кримінальну справу.
Коли нам видається відповідь на скаргу на неправомірні дії службових осіб додатково зазначаємо вчинення прокурором злочину, кваліфікованому ст. 367 КК України.
Отримавши таку заяву вищестоящий прокурор з метою уникнення належного вирішення питання , на захист честі мундиру , видає вам Постанову про відмову в порушені кримінальної справи або знову відповідь по розгляду попередньої заяви про злочин на службових осіб. І знову вносить неправдиву інформацію в офіційні документи і знову вчиняє злочин за ст. 366 та ст. 367 КК України.
Знову оскаржуєм до суду і знову на цього прокурора подаємо заяву про злочин.
Таким чином з заявами про злочин доходимо до оскарження дій ( бездіяльності) , рішень Генерального прокурора України і тоді вже можна і піднімати громадський захист або звертатися до Європейського суду як жертва від злочинних посягань, яка не знайшла можливості захисту в державі , так як службові особи самого високого рангу дозволяють безнаказно вчиняти злочини в сфері службової діяльності.
Рішення судів по вашим скаргам мають силу доказів в випадку вирішення питання на вашу користь.
Якщо суддя приймає рішення незаконне на нього подається заява про злочин, кваліфікований ст. 375 КК України.
Написання такої заяви має ряд особливостей, так як для досягнення результату треба довести умисел на винесення завідомо неправосудного рішення.
Тому заява на злочин лише за ст.375 КК України в більшості випадках не дасть бажаного результату без приєднання до неї інших статтей.
Тому умисел доводиться здійсненням суддею одночасно інших злочинів чи адміністративний проступків.
Такими злочинами є внесення до судового рішення неправдивої інформації ( ст. 366 КК України) та не внесення до судового рішення інформації, передбаченої законом. ( ст.. 212-3 КУпАП) , порушення принципу рівності сторін у судовому процесі (п.4ч.1 ст. 6 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції») , невиконання Рішення Конституційного суду України та Верховного суду України з питань однакового застосування норм матеріального права ( ст.382 КК України).
Слід звернути увагу на .п. 3 ст. 160 ЦПК України, п.2 ст. 260 КПК України і застосовувати своє право . Уникнення суддею дій передбачених цими статтями ( занесення в протокол зауважень щодо порушення порядку розгляду справ і порушення права учасника процесу теж доводять умисел на винесення неправосудного рішення.
Слід звернути увагу, що кримінальний процес є безоплатним і здійснюється дуже швидко. Тому хоча подаємо багато позовів , це не займає багато часу.
Якщо ми отримуємо багато рішень судів в кримінальному процесі, то це додатковий шанс прийняття заяви до Європейського суду з прав людини.
Рішення Конституційного суду нове і застосування його ще не поширено, але треба його задіяти і змусити і прокуратуру і суди зрозуміти що закінчився період відсутності можливостей у громадян щодо порушень кримінальних справ.
До принятия Решения Конституционного суда такая процедура вообще была невозможной. До настоящего времени идет ( более полугода) идет война с прокуратурой по добыче Постановления об отказе в возбуждении уголовного дела. Зная последствия выдачи такого документа прокуратура, отказывается выдавать Постановление об отказе в возбуждении уголовного дела , затягивая этот процесс . При чем это делается прокуратурами всех рангов , вплоть до Генеральной. Заявления о преступлении поданные в прошлом году до сегодняшнего дня не рассмотрены по сути.
Это говорит о том, что такой процесс представляет серьезную опасность для чиновника. На сегодняшний день такой процесс является хорошим сдерживающим фактором для новых проверок.
-
http://forum.ligazakon.ua/index.php?/topic/2201-zaperechennja-na-akt-perevrki-dp/
ПКУ 86.7. У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби № 1001 від 23.12.2010
4. У скарзі мають бути зазначені:
а) прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання фізичної особи - платника податку, для юридичної особи - платника податку - найменування, місцезнаходження, а також адреса, на яку необхідно надіслати рішення за скаргою;
б) найменування органу державної податкової служби, яким видано податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, дата і номер, назва податку, збору або штрафної (фінансової) санкції та сума;
в) суть порушеного питання, прохання чи вимоги й обґрунтування незгоди платника податків із сумою грошового зобов'язання, визначеною органом державної податкової служби у податковому повідомленні-рішенні, або незгоди з іншим рішенням органу державної податкової служби;
г) про повідомлення чи неповідомлення відповідного органу державної податкової служби про подання скарги органу державної податкової служби вищого рівня;
ґ) підпис фізичної особи - платника податку, для юридичної особи - платника податку - підпис керівника або особи, яка виконує обов'язки керівника юридичної особи - платника податку. Якщо скарга в інтересах фізичної особи - платника податку або юридичної особи - платника податку подається її представником, то до скарги долучається копія довіреності, оформленої відповідно до вимог законодавства. Підпис представника юридичної особи - платника податку на скарзі повинен бути скріплений печаткою юридичної особи - платника податку;
д) перелік документів і розрахунків, що додаються до скарги, у разі надсилання скарги поштою додається опис укладеного та повідомлення про вручення.
-
відповідно до ст.4 Положення про порядок розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого Наказом ДПА України 02.03.2001 року №82 та затвердженого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 року за №238/5429 "У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування... такий платник податку має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі...Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків
-
http://lex.org.ua/book-2012/1699
Государственная налоговая служба Украины отменила решение районной инспекции
21 Февраль 2012 17.02.2012 г. Государственная налоговая служба Украины удовлетворила жалобу физического лица - предпринимателя и отменила налоговое уведомление-решение по налогу на доходы физических лиц на сумму 74 тысячи грн., вынесенное ГНИ в Н-ом районе г.Киева.
Налоговая инспекция провела плановую проверку физического лица – предпринимателя. За отсутствием нарушений пребывания на упрощенной системе налогообложения, сотрудники налоговой попросили предпринимателя написать (под диктовку) пояснение об источниках приобретения продаваемого им товара. Что и послужило единственным доказательством нарушения Закона Украины «О налоге с доходов физических лиц». На основании чего было вынесено налоговое уведомление решение.
Сотрудники Адвокатской компании «Соколовский и Партнеры» подготовили жалобу, по результатам рассмотрения которой Государственная налоговая служба Украины отменила налоговое уведомление-решение, согласившись с выложенными в жалобе доводами об отсутствии каких-либо расчетных или других документов, подтверждающих «выявленные нарушения».
Что еще раз доказывает, что своевременное обращение за квалифицированной помощью, даже в административном обжаловании (не доводя дела до суда) можно доказать неправомерность налогового уведомления-решения и его полную отмену.
http://lex.org.ua/book-2012/1703
Действия ГНИ по непринятию деклараций противоправны, а решения – незаконны. Решение Киевского апелляционного суда
22 Февраль 2012 Окружной административный суд г. Киева принял постановление по делу, которым удовлетворил иск Клиента Адвокатской компании «Соколовский и Партнеры», признал действия ГНИ по непризнанию налоговых деклараций за 2009, 2010 годы противоправными и отменил решения ГНИ о непризнании указанных деклараций.
Государственная налоговая инспекция, не соглашаясь с решением Окружного административного суда г. Киева, обратилась с апелляционной жалобой в Киевский апелляционный административный суд. Основным аргументом ГНИ в апелляционной жалобе было то, что поскольку «налоговая милиция установила, что предприятие не находиться по месту нахождения», в декларациях поданных указан неправильный реквизит налогоплательщика, а именно: его местонахождение.
Адвокат подготовила возражение на апелляционную жалобу, в котором указала, что Клиент находится по местонахождению, указанному в уставных и регистрационных документах. Кроме того, в материалах дела отсутствуют акты, которые бы подтверждали, что должностные лица налоговой милиции осуществляли выезд к налогоплательщику и засвидетельствовали его отсутствие по указанному адресу.
Коллегия судей Киевского апелляционного административного суда, заслушав пояснения сторон, изучив материалы дела, пришла к выводу, что Окружной административный суд г. Киева принял законное и обоснованное решение. В связи с этим, Киевский апелляционный административный суд оставил апелляционную жалобу ГНИ без удовлетворения, а постановление Окружного административного суда г. Киева – без изменений.
Следует отметить, что положительное решение суда позволить защитить не только интересы Клиента Адвокатской компании «Соколовский и Партнеры», а и его контрагентов от незаконных доначислений финансовых санкций.