Наведу нижче ті основні Закони України, які або невраховані зовсім, або грубо порушені Перевіряючими при проведенні перевірки:
1. КОНСТпТУЦІЯ УКРАЇНп*
Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено за-конодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спо-сіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Стаття 43. Кожен має право на працю …
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
2. Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) визначає**:
Стаття 3. Податкове законодавство України
3.1. Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з пи-тань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийн-ятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
3.2. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 4. Основні засади податкового законодавства України
4.1. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:
4.1.1. загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;
4.1.2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;
4.1.3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;
4.1.4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'яз-ків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і конт-ролюючого органу;
…
4.1.9. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджет-ного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися про-тягом бюджетного року;
…
4.4. Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою Украї-ни, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Кон-ституцією України та законами України.
Стаття 5. Співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами
5.1. Поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.
5.2. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулю-вання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
5.3. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Стаття 14. Визначення понять
14.1. У цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:
14.1.80. ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентич-ними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник;
14.1.131. однорідні (подібні) товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки: якість та ділова репутація на ринку; наявність торговельної марки; країна виробництва (походження); виробник; рік виробництва; новий чи вживаний; термін придатності;
Стаття 56. Оскарження рішень контролюючих органів
56.21. У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неодно-значне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішен-ня на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
3. Закон України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 № 2371-III ( Закон № 2371) чітко розрізняє по-няття «дорогоцінний метал» та «ювелірний виріб»***.
Термін «дорогоцінний метал» означає срібло, золото та платину ( п.п. А п. 4 Група 71 Закону № 2371)
Термін «ювелірні вироби» у відповідності до п. 9 Група 71 Закону № 2371 означає:
(a) будь-які невеликі предмети як особисті прикраси (наприклад каблучки, браслети, кольє, брошки, сережки, ланцюжки для годинників, брелоки, кулони, шпильки для краваток, запонки, релігійні або інші медалі та знаки); і
(b) вироби для особистого користування, призначені для носіння у кишенях, жіночих сумочках або на тілі (наприклад портсигари, табакерки, ко-робочки для таблеток, пудрениці, гаманці на ланцюжках або чотки).
Ці вироби можуть бути об'єднані або прикрашені, наприклад, природними або культивованими перлами, дорогоцінним або напівдорогоцінним ка-мінням, штучним або реконструйованим дорогоцінним або напівдорогоцінним камінням, виробами з панцира черепахи, перламутром, слоновою кісткою, природним або реконструйованим бурштином, гагатом або коралом. (п. 9 Група 71 Закону № 2371 ).
4. Згідно п.5 ст.1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»****,- …
Стаття 1. Визначення основних термінів та понять
У цьому Законі терміни та поняття вживаються у такому значенні:
1) дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у
будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо);
5) видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробницт-ва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами;
6) видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами;
7) виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів.
…
---------
*Фактично мене та моїх працівників позбавляють права на труд.
**Жодна з вищевказаних норм ПКУ не приймаються до уваги.
***Замість Закону України перевіряючі посилаються на якісь внутрішні інструкції.
****З Закону «висмикується» фраза, та не враховуються до уваги розкриття цього поняття.
