Договор поставки и договор купли-продажи

[valerchik]

http://pidtrymka.kiev.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=31&Itemid=54
Договор поставки и договор купли-продажи, - в чем разница для субъекта хозяйствования?
Какие негативные последствия могут наступать для субъекта хозяйствования при неправильном выборе вида договора?
 
                До 2004 года, пока не вступили в действие новые Гражданский кодекс Украины (далее по тексту – ГКУ) и Хозяйственный кодекс Украины (далее по тексту – ХКУ), регулирование договоров поставки и купли-продажи осуществлялось одним законодательным актом – Гражданским кодексом Украины (1963 г.) и принципиальной разницы между этими договорами в особенностях правового регулирования не было. Поэтому для субъектов предпринимательства было не важно по какому договору реализовать товары – поставки или купли-продажи.
Но с 2004 года, когда вступил специальный законодательный акт – Хозяйственный кодекс Украины (ХКУ), которым устанавливаются особенности правового регулирования хозяйственно-торговой деятельности, использование договора купли-продажи субъектами хозяйствования при реализации товаров и продукции стало возможным только в случаях, предусмотренных этим Кодексом, так как нормы этого законодательного акта являются преимущественными по отношению к нормам ГКУ.
Нормы ГКУ применяются к имущественным отношениям субъектов хозяйствования в том случае, когда нормы ХКУ не содержат особенностей правового регулирования имущественных отношений субъектов хозяйствования, или прямо отсылают к нормам ГКУ, или общие нормы ХКУ не согласовываются с соответствующими нормами ГКУ (см. информационное письмо Высшего хозяйственного суда Украины № 01-8\211 от 07.04.2008 г. «О некоторых вопросах применения норм Гражданского и Хозяйственного кодексов Украины»).
                Особенности правового регулирования хозяйственно-торговой деятельности предусмотрены главой 30 ХКУ. В соответствии со ст. 263 ХКУ этой главы деятельность, которая осуществляется субъектами хозяйствования в сфере товарного оборота, направленная на реализацию продукции производственно-технического назначения и изделий народного потребления, а также вспомогательная деятельность, которая обеспечивает их реализацию путем предоставления соответствующих услуг, является хозяйственно-торговой. В этой же статье в п. 3 перечислены формы этого вида деятельности, к которым, в частности, относятся материально-техническая поставка и сбыт, оптовая торговля, розничная торговля и общественное питание и др. формы. В пункте 4 ст. 263 ХКУ предусмотрено, что хозяйственно-торговая деятельность опосредуется хозяйственными договорами поставки, контрактации сельскохозяйственной продукции, купли-продажи, мены (бартера) и др. договорами.
                Теперь разберемся, в каких случаях какой договор должен применяться субъектом хозяйствования.
                Поставка регулируется параграфом 1 главы 30 ХКУ. В пункте 1 ст. 264 ХКУ этой главы предусмотрено, что материально-техническое снабжение и сбыт продукции производственно-технического назначения и изделий народного потребления как собственного производства, так и приобретенных у других субъектов хозяйствования, осуществляется субъектами хозяйствования путем поставки, а в случаях, предусмотренных в этом Кодексе, также и на основании договоров купли-продажи. Основные требования к заключению и исполнению договоров поставки устанавливаются ХКУ, другими законодательными актами (п.3 ст. 264 ХКУ).
пз содержания пункта 1 ст. 264 ХКУ можно сделать вывод, что договора поставки применяются при сбыте и снабжении продукции производственно-технического назначения и изделий народного потребления. Соответственно, требование о заключении договора поставки не распространяется на ряд активов: объекты недвижимости, ценные бумаги, корпоративные права, имущественные и неимущественные права, объекты интеллектуальной собственности, др. активы, которые не относятся ни к продукции производственно-технического назначения, ни к изделиям народного потребления. Поэтому, такие активы могут реализоваться и приобретаться по договорам купли-продажи.
                Случаи использования договоров купли-продажи при материально-техническом снабжении и сбыте продукции производственно-технического назначения и изделий народного потребления предусмотрены в п.6 статьи 265 ХКУ, в котором указано, что реализация субъектами хозяйствования товаров нехозяйствующим субъектам (физическим лицам, общественным организациям, неприбыльным организациям и т.п.) осуществляется по правилам договоров купли-продажи.
                Но что будет, если субъект хозяйствования нарушит правило ст. 264 ХКУ и вместо договора поставки заключит договор купли-продажи продукции производственно-технического назначения и изделий народного потребления? Наступят ли для него негативные последствия, и какие? Ответы на эти вопросы зависят не от названия договора, а от содержания договора, правил, по которым договор заключался и на основании которых договор можно отнести либо к договору поставки, либо к договору купли-продажи.
                Разграничение между этими договорами осуществляется по существенным условиям и другим условиям, которые содержит договор, а также порядку заключения.
Существенные условия договора, это такие условия, которые определены как существенные законодательством Украины, как для всех видов договоров, так и для отдельных видов, или такие условия договора, на согласовании которых настаивает сторона (ст.180 ХКУ). Без согласования сторонами в договоре существенных условий в момент его заключения договор считается незаключенным (п.2 ст.180 ХКУ), даже если он изложен в виде отдельного документа, подписан сторонами и подписи удостоверены оттисками печатей. Незаключенный договор не порождает прав и обязанностей у сторон, они у них не возникают, даже если сторонами договор и был полностью выполнен.
                Значит, если договор, который опосредует материально-техническое снабжение и сбыт продукции производственно-технического назначения и изделий народного потребления, как собственного производства, так и приобретенных у других субъектов хозяйствования, будет заключен субъектами хозяйствования по правилам договора купли-продажи и содержать существенные условия договора купли-продажи, а не поставки, то будет считаться, что поставка ТМЦ была осуществлена без договора, с нарушением требований законодательства. А раз поставка была выполнена с нарушением правил ст. 264 ХКУ, без договора поставки, то передача ТМЦ и оплата за них будут считатся выполненными без законных оснований. Напоминаем, что п. 5 ст.265 ХКУ предусматривает, что поставка товаров может осуществляться без заключения договора поставки только в случаях и в порядке, предусмотренных в законе.
При проверке данной операции органами налоговой службы первичные документы, которыми опосредованы поставка товарно-материальных ценностей и перечисление стоимости, могут признаваться ненадлежащими, с применением последствий, предусмотренных п.5.3.9 Закона Украины «О налогообложении прибыли предприятий», а получение покупателем ТМЦ без надлежащих документов расценено как безвозмездная невозвратная материальная помощь, и, соответственно, перечисление стоимости товара продавцу покупателем – как безвозвратная беспроцентная финансовая помощь, с соответствующим пересчетом налоговых обязательств сторон.   
                Поэтому, во избежание в будущем проблем при проверках налоговыми органами, а также споров между сторонами правоотношений, рекомендуем всем субъектам хозяйственной деятельности строго придерживаться правил заключения договоров поставки и купли-продажи, предусмотренных ХКУ.
                Основные требования к заключению договоров поставки предусмотрены в ст.ст. 180, 181, 265-271 ХКУ. В соответствии с этими статьями договор поставки заключается, как правило, в форме единого документа, подписанного сторонами и скрепленного печатями. Договор должен содержать существенные условия: 1) предмет (наименование (номенклатура, ассортимент) и количество продукции (работ, услуг), требования к их качеству), при этом, общее количество товаров, их частичное соотношение (ассортимент, сортамент, номенклатура) по сортам, группам, подгруппам, видам, маркам, типам, размерам определяется спецификацией, а требования к качеству должны содержать требования о соответствии продукции (работ, услуг) стандартам, техническим условиям, другой технической документации, которая устанавливает требования к их качеству, при этом в договоре указываются номера документов, требованиям которых должно соответствовать качество; 2) цена; 3) срок действия договора (если в договоре поставки не указан срок, он считается заключенным на один год); 4) условия договора должны быть изложены в соответствии с требованиями Международных правил толкования терминов «пнкотермс»; 5) сроки поставки (могут быть установлены в виде графика поставок).
                Основные требования к заключению договоров купли-продажи предусмотрены в ст.ст. 203-214, 638-640, 655-711 ГКУ.
                Если хотя бы одной из сторон договора купли-продажи является юридическое лицо, договор купли-продажи заключается в письменной форме. Как исключение из правил, в устной форме юридическим лицом может заключаться договор купли-продажи, у которого совпадает момент заключения договора и его выполнения (кроме тех, которые должны заключаться в нотариальной форме и (или) подлежат госрегистрации). Такими устными договорами купли-продажи являются договора розничной купли-продажи, когда потребители выбирают в магазине товары, тут же их приобретают и рассчитываются за них. Существенными условиями договора купли-продажи являются условия о: предмете; сроке передачи товара; количестве товара, которое может быть определено как в единицах измерения, так и в денежном выражении, или же путем установления способа определения этого количества; цене товара.
В законодательных актах могут быть предусмотрены и другие существенные условия к договорам купли-продажи отдельных видов активов, таких как ценные бумаги, валютные ценности, права требования и др. Поэтому прежде, чем заключать какие-либо сделки по приобретению или реализации какого-либо актива советуем досконально выяснить требования законодательства Украины, устанавливающего особенности заключения различного рода сделок.

[valerchik]

http://www.mdoffice.com.ua/pls/MDOffice/MDOSForum.GetANS?p_id=505897
"... О, есть штука покруче ст.6 ЗУ Про ЗЕД.
Смотрите ст.3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року
Стаття 3
1. Договори на поставку товарів, які потребують подальшого
виготовлення або виробництва, вважаються договорами
купівлі-продажу, якщо сторона, що замовляє товар, не бере на себе зобов'язання поставити істотну частину матеріалів, необхідних для виготовлення або виробництва таких товарів.
...
чтобы не вдаваться в пространные объяснения нужно обратиться к оригинальному тексту Конвенции. В оригинале она звучит Convention Contracts for the Sale of goods. Т.е. охватывает сферу где есть две стороны. Одна продаёт (поставляет, передаёт, персылает) за оговоренную стоимость другой стороне оговоренный товар.
п в ст.3 нужно смотреть не первую часть, а вторую, ту в которой оговаривается к каким договорам данная конвенция неприменима."

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/959-12
ЗАКОН УКРАЇНп Про зовнішньоекономічну діяльність
     Стаття 6. Договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та право, що застосовується до них 
     Суб'єкти,  які  є  сторонами  зовнішньоекономічного  договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно  до  цього та інших законів України та/або закону місця укладання   договору   (контракту).  Зовнішньоекономічний  договір (контракт)  складається  відповідно  до  цього  та  інших  законів України  з  урахуванням  міжнародних  договорів  України. Суб'єкти зовнішньоекономічної     діяльності     при    складанні    тексту зовнішньоекономічного    договору    (контракту)    мають    право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
     Зовнішньоекономічний     договір    (контракт)    укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі,  якщо  інше  не  передбачено  міжнародним договором   України   чи  законом.  Повноваження  представника  на укладення   зовнішньоекономічного   договору   (контракту)    може випливати  з доручення,  статутних документів,  договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені    іноземного   суб'єкта   зовнішньоекономічної   діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності  України,  уповноваженим на  це належним чином,  вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної  діяльності.  {  Частина  друга  статті  6  в редакції Закону N 1182-XIV ( 1182-14 ) від 21.10.99 }
     Для  підписання  зовнішньоекономічного  договору  (контракту) суб'єкту  зовнішньоекономічної  діяльності  не  потрібен    дозвіл будь-якого органу  державної  влади,  управління  або  вищестоящої організації,  за  винятком   випадків,    передбачених    законами України.
     Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних  договорів  (контрактів),  крім тих,  які  прямо  та  у  виключній  формі   заборонені    законами України.
     Зовнішньоекономічний  договір  (контракт)  може  бути визнано недійсним  у  судовому  порядку,  якщо  він  не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.
     Товарообмінні       (бартерні)       операції       суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності,  що здійснюються без розрахунків через   банки,   підлягають   ліцензуванню   центральним   органом виконавчої   влади   з  питань  економічної  політики  у  порядку, встановленому статтею 16 цього Закону.
{  Офіційне  тлумачення  положень  частини  другої статті 6 див. в Рішенні  Конституційного  Суду  N  16-рп/98  (  v016p710-98  ) від 26.11.98 }


Кодекс України від 16.1.2003 № 436-IV
Господарський кодекс України зі змінами і доповненнями

<...>
Розділ VI. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання
<...>
Глава 30. Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності
Стаття 263. Господарсько-торговельна діяльність
1. Господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.
2. Залежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), у межах якого здійснюється товарний обіг, господарсько-торговельна діяльність виступає як внутрішня торгівля або зовнішня торгівля.
3. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність із забезпечення реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.
4. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.
§1. Поставка
Стаття 264. Матеріально-технічне постачання та збут
1. Матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб’єктів господарювання, здійснюються суб’єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
2. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для пріоритетних державних потреб.
3. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Стаття 265. Договір поставки
1. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти зазначений товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
2. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
3. Сторонами договору поставки можуть бути суб’єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.
4. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс».
5. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.
6. Реалізація суб’єктами господарювання товарів негосподарюючим суб’єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Стаття 266. Предмет, кількість і асортимент поставки
Стаття 267. Строки і порядок поставки
Стаття 268. Якість товарів, що поставляються
Стаття 269. Гарантії якості товарів. Претензії у зв’язку з недоліками поставлених товарів
Стаття 270. Комплектність товарів, що поставляються
Стаття 271. Положення про поставки і Особливі умови поставок
Глава 30.Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності
<...>
§5. Оренда майна та лізинг
Стаття 283. Оренда майна у сфері господарювання
Стаття 292. Лізинг у сфері господарювання
1. Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
2. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
3. Об’єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
4. Майно, зазначене в частині першій цієї статті, яке є державною (комунальною) власністю, може бути об’єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном, відповідно до закону.
5. Не можуть бути об’єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об’єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.
6. Перехід права власності на об’єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу.
7. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
<...>
§6. Інші види господарсько-торговельної діяльності
Стаття 293. Міна (бартер) у сфері господарювання
1. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.
2. Сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін.
3. За погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству.
4. Не може бути об’єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством. Законодавством можуть бути встановлені також інші особливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов’язаних з придбанням і використанням окремих видів майна, а також здійснення таких операцій в окремих галузях господарювання.
5. До договору міни (бартеру) застосовуються правила, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін.
<...>
Глава 31. Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання
Стаття 295. Агентська діяльність
<...>
Глава 32. Правове регулювання перевезення вантажів
<...>

[valerchik]

Обязательно ли со всеми заключать договора?

В Гражданском кодексе, раздел "Договор", написано, что договор - это один или несколько документов, которые подтверждают все существенные условия сделки. Такими документами могут быть счет и накладная.
Бумажка с названием "договор" - это частный случай договора.
Таким образом, понятия "устный договор"  в чистом виде нет, т.к. сделка всегда оформлена какими-либо документами.
Хотя - основанием сделки, или договором, можно признавать так же и ... телефонограму.
http://pravouch.com/page/hozpravokl/ist/ist-2--idz-ax319--nf-75.html
Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій.- К.: Атіка, 2004.- 624 с
1.2. Договір поставки             
Форма договору поставки. Договори поставки (як і інші господарські договори) укладаються в письмовій формі: у повній - шляхом підписання єдиного документа - та скороченій - шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами чи шляхом прийняття постачальником замовлення покупця до виконання (п. 18 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та п. 15 Положення про поставки товарів народного споживання).

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15
ЦпВІЛЬНпЙ КОДЕКС УКРАЇНп
            Глава 53
              УКЛАДЕННЯ, ЗМІНА І РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ

     Стаття 638. Укладення договору

     1. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли
згоди з усіх істотних умов договору.

     Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору,
умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для
договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою
хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

     2. Договір  укладається  шляхом  пропозиції  однієї   сторони
укласти  договір  (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою
стороною.

     Стаття 639. Форма договору

     1. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги
щодо форми договору не встановлені законом.

     2. Якщо  сторони  домовилися  укласти договір у певній формі,
він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть
якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

     3. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір,
щодо якого законом не встановлена письмова форма,  такий договір є
укладеним з моменту його підписання сторонами.

     4. Якщо   сторони   домовилися  про  нотаріальне  посвідчення
договору,  щодо   якого   законом   не   вимагається   нотаріальне
посвідчення,   такий   договір   є   укладеним   з   моменту  його
нотаріального посвідчення. Договір про закупівлю, який укладається
відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель"
(   2289-17   ),   на   вимогу  замовника  підлягає  обов'язковому
нотаріальному  посвідченню  та вважається укладеним з моменту його
нотаріального посвідчення.
{  Частина  четверта  статті  639  із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2289-VI ( 2289-17 ) від 01.06.2010 }
{  Стаття  639  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 2664-IV
( 2664-15 ) від 16.06.2005 }

     Стаття 712. Договір поставки

     1. За   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який
здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у
встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для
використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях,
не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним
використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити
за нього певну грошову суму.

     2. До договору поставки застосовуються загальні положення про
купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не
випливає з характеру відносин сторін.

     3. Законом  можуть  бути  передбачені особливості регулювання
укладення та виконання договорів поставки,  у тому числі  договору
поставки товару для державних потреб.