Автор Тема: Кратко о главном  (Прочитано 6546 раз)

valerchik

  • Hero Member
  • *****
  • Сообщений: 515
  • г.Харьков
Кратко о главном
« : 23.05.2012, 06:18:22 »
МЫ не занимаемся не законной деятельностью!
С нас умышленно хотят сделать «подпольщиков» для того, что бы можно было одних загнать на ОС и разорвать «штрафами» (последние незаконные проверки кассовиков это подтвердили), других загнать в «тень» и постоянно доить или однажды все забрать на законных основаниях, … но есть третьи – которые упираются и не хотят быть ни первыми, ни вторыми.
Для третьих ниже написанное и посвящается.
Специально писать не буду, сделаю такой «винеигрет» из того, что было написано ранее в судебных решениях, исках, письмах, запереченнях … и т.д.
Считаю важным сделать «черновик» инструкции для понимания, а потом можно будет ее подчистить, дополнить, добавить, исправить.

птак.

1.Вважаю, що моя підприємницька діяльність повністю регламентована нормами українського законодавства, а саме:
- Конституцією України;
- Податковим Кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами і доповненнями;
- Законом України від 18.11.1997 року № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»;
- Законом України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 № 2371-III;
- Національним Класифікатором видів економічної діяльності КВЕД ДК 009:2005, КВЕД ДК 009:2010;
- іншими законодавчими нормами та актами України.

2.Слід зазначити, що з 2010 р. до травня 2012р. чинне законодавство, яке визначає поняття дорогоцінний метал, не змінювалось, а ПКУ не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.

3.Правовий висновок щодо неприпустимості наведеного ототожнення з боку податкового органу різних за характером та змістом видів господарської діяльності міститься в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року у справі № 2-а/2570/879/11, та іншіх апеляційних  адміністративних судів України (в т.ч. - м. Донецьк, м.Харків, Республіки Крим), які набрали чинності та є обов’язковим для виконання усіма державними органами та посадовими особами.

3.1. Відповідно до листа від 27.01.2012 р. N 04-39/10-83 Комітету Верховної Ради України з читань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики «Про обрання спрощеної системи оподаткування платниками податків, які здійснюють виробництво та продаж ювелірних виробів» згідно з пунктом 298.3 етапі 298 та пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України вид господарської діяльності та її підклас безпосередньо зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця; згідно з Законом України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" (N 637/97-ВР від 18.11.97 року) та підпунктом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 цього Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку, саме суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток дорогоцінних металів, що згідно із КВЕД ДК 009:2005 відносяться до підкласу 13.20.0 "Добування руд інших кольорових металів", а діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння - до підкласу 14.50.0 "Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань"; діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. При цьому, цей підклас не включає: - виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50); - виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (клас 36.22); торгівлю ювелірними виробами з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені, у тому числі і підкласом 52.12.0 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту", який включає: роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів без переваги продовольчих товарів: одягом, меблями, побутовими електротоварами, залізними виробами, косметичними товарами, ювелірними виробами,  іграшками, спортивними товарами тощо. Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.
(Постановление Апелляционного суда АР Крым 17 квітня 2012 року Справа №33/0190/443/2011 Категорія ст. 164 ч. 1 КУпАП)

3.2. У ПК України поняття "видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння" не визначено. Терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (ст. 5 Кодексу).
Законом, який визначає правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України від 18 листопада 1997 року N 637/97-ВР "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" (далі - Закон N 637).
Статтею першою наведенні відповідні поняття, які визначаються під час застосуванні положень цього закону.
Поняття "вироби з дорогоцінного металу" визначено в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 N 244 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 25.03.2004 року за N 369/8968.
Так, виріб з дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, паладію), який використовується як прикраса або предмет побуту.
Крім того, пунктом 2 ст. 4 Закону N 637 визначено, що всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо за кожним видом операції з урахуванням технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.
Виходячи з правового змісту положень пунктам 2 ст.4 Закону №637, Інструкції №244, колегія суддів зазначає, що законодавством розрізняються між собою особи господарювання, які здійснюють операції з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, так і осіб, які здійснюють операції з ювелірними виробами, при чому під операціями слід розуміти як видобуток, виробництво, так і реалізацію. Тобто законодавством встановлена різниця між об'єктами визначення, в залежності від якого, встановлюється право суб'єкта господарювання перебути на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку. З одного боку це діяльність пов'язана з операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, з іншого боку це операції пов'язані з ювелірними виробами.

Згідно із КВЕД ДК 009:2005 діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 «Добування руд інших кольорових металів», а діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння - до підкласу 14.50.0 «Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань».
Діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. При цьому, цей підклас не включає:
виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50);
виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (клас 36.22).
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що жоден із зазначених видів діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням. Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані.
Щодо сфери торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені:
-   підклас 51.47.9 "Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.". Цей підклас включає:
-   оптову торгівлю неелектричними музичними інструментами та нотами, фотографічними та оптичними товарами, іграми та іграшками, годинниками, ювелірними виробами, спортивними товарами, велосипедами, їх частинами та належностями, виробами зі шкіри та дорожніми приналежностями, іншими непродовольчими товарами споживчого призначення;
-   підклас 51.52.4 "Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами";
-   підклас 51.56.0 "Оптова торгівля іншими проміжними продуктами", що включає оптову торгівлю коштовним камінням;
-   підклас 52.12.0 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту". Цей підклас включає:
роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів без переваги продовольчих товарів: одягом, меблями, побутовими електротоварами, залізними виробами, косметичними товарами, ювелірними виробами, іграшками, спортивними товарами тощо;
підклас 52.48.2 «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами».
« Последнее редактирование: 24.05.2012, 02:32:28 от valerchik »
«Факты не перестают существовать от того, что ими пренебрегают» О. Хаксли

valerchik

  • Hero Member
  • *****
  • Сообщений: 515
  • г.Харьков
Re: Кратко о главном
« Ответ #1 : 23.05.2012, 06:21:24 »
Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що положеннями Податкового кодексу України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінних камінь.
Як зазначалось вище, зі змісту ч. 2 ст. 4 та також ст. 22 Закону №637 вбачається, що законодавець розмежує операції дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення, напівдорогоцінним камінням та операції з ювелірними виробами з них. Колегія суддів зазначає, що в п.4 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України мова йде лише про реалізацію дорогоцінних металів, дорогоцінних камінь, у тому числі органогенного утворення. Операції з виробами із дорогоцінних металів (ювелірними виробами), Податковим кодексом України не визначені. Діяльність позивача пов'язана саме з роздрібною реалізацією саме виробів, складовою яких є наявність дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння. Здійснення реалізації дорогоцінних металів, дорогоцінних камінь та здійснення реалізації виробів, складовою яких є дорогоцінні метали, дорогоцінні каміння не є тотожними поняттями, мають різне смислове та правове навантаження, проводити таке ототожнення та визначати реалізацію так виробів, як таке, що підпадає під п..4 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України є безпідставним.

Відмова відповідача у видачі свідоцтва платника єдиного податку, викладена у наданій позивачу відповіді від 02 лютого 2012 року, є необґрунтованою та такою, що суперечить законодавству.
(витяг з Ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2012 року)


5. Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Державна податкова служба України створена як єдина система управління і контролю за дотриманням податкового законодавства, за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю внесення до відповідного бюджету податків та інших обов’язкових платежів, встановлених законодавством.
Податкові органи, що наділені повноваженнями в сфері оподаткування, висловлюють державну волю у визначених межах, тому діяти податкові органи повинні, не виражаючи власної ініціативи, а якщо виражають її, то лише у встановлених законом випадках (податковий компроміс).
Вичерпний перелік прав і обов’язків податкового органу визначено Податковим Кодексом України та ЗУ «Про державну податкову службу в Україні , і це чітко  обмежує застосування податковим органом тих дій щодо платників податків, які не встановлені законодавством.
І повноваження податкових органів не можуть бути розширені більше, ніж це передбачено вищезгаданими нормативними актами.
Посадові особи органу державної податкової служби виходять за межі наданих законом повноважень здійснюючи розширене тлумачення норм податкового законодавства. Чинний Податковий кодекс України не передбачає будь-яких прямих заборон або обмежень щодо застосування спрощеної системи оподаткування суб’єктами господарювання, які провадять діяльність з роздрібної та оптової торгівлі ювелірними виробами.

Ототожнення посадовими особами ДПС поняття «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» з поняттям  «торгівля ювелірними виробами» є безпідставним та протиправним, так як не відноситься до компетенції податкових органів, а безпідставна заборона здійснювати мені підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування є грубим порушенням як Конституції України так і  Податкового кодексу України.

6. Згідно ст.6 Указу Президента Укра-їни N 727/98 від 3 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів ма-лого підприємництва» (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99, із змінами та доповнен-нями) суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", та згідно п.6 ст.9 Закону України N 266/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування  та послуг», платник єдиного податку має право не здійснювати торговельну діяльність через РРО.
Ці законодавчі норми також затверджені в п.296.10 ст. 296, та ч.5 п.297.1 ст. 297  ПК України.



Ляпы налоговой!
1. Державна податкова служба України розмістила на своїх сайтах лист Голови Державної  податкової служби України від 30.12.2011 р. N 10974/7/18-3017, в якому зазначається, що КВЕД використовується для представлення та аналізу статистичної, фінансової, податкової та іншої економічної інформації, а в довідковій інформації на іншій сторінці сайту ДПАУ, чітко вказано, що Фізичні особи  - підприємці, які обрали ІІ групу на спрощеній системі оподаткування можуть здійснювати такі види діяльності:
КВЕД ДК 009:2010   Назва   КВЕД ДК 009:2005
46.48    Оптова торгівля годинниками та ювелірними виробами    51.47*
46.49    Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення    51.44*
46.90    Неспеціалізована оптова торгівля    51.90
47.19    Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах    52.12

2. Зауваження Начальника відділу Департаменту оподаткування фізичних осіб ДПСУ Т.А. Федченко, яка 25.04.2012 року, на Всеукраїнській конференції учасників ювелірного ринку, особисто підтвердила, що листи ДПС України не є нормативно-правовими актами, процедуру погодження в Держпідприємництві не проходили та в Міністерстві юстиції України не зареєстровані!

« Последнее редактирование: 23.05.2012, 07:30:45 от valerchik »
«Факты не перестают существовать от того, что ими пренебрегают» О. Хаксли

valerchik

  • Hero Member
  • *****
  • Сообщений: 515
  • г.Харьков
Re: Кратко о главном
« Ответ #2 : 23.05.2012, 06:24:12 »
Кроме этого!

1. Всупереч до п.п. 4.1.9 п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України, Закон України від 04.11.2011 року № 4014-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності", безпідставно набрав чинності з 1 січня 2012 року.

2.Намагаючись хоч якось виправити ситуацію, законодавець передбачив в пп. „а“ п. 5 прикінцевих та перехідних положень Закону № 4014 - VI (змінах в ПК) норму, згідно якої видані раніше свідоцтва про сплату єдиного і фіксованого податків на 2011 рік діють до отримання нових свідоцтв платників єдиного податку, але не пізніше ніж 1 червня 2012 року.

3. п.п. 4.1.4 ст. 4 ПКУ визначено принцип презумпції правомірності дій платника, а саме у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то у відповідності п.п.  56.21 ПКУ рішення приймається на користь платника податків.

Законы, письма и иные документы.

1. КОНСТпТУЦІЯ УКРАЇНп
Р о з д і л II    ПРАВА, СВОБОДп ТА ОБОВ'ЯЗКп ЛЮДпНп І ГРОМАДЯНпНА
Стаття 22. Права і свободи людини і  громадянина,  закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
     Конституційні права і свободи гарантуються і не  можуть  бути скасовані.
     При прийнятті нових  законів  або  внесенні  змін  до  чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність,  яка не заборонена законом.
Стаття 43. Кожен має право на працю …
Громадянам гарантується захист  від  незаконного  звільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю  захищається законом.

2. Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) визначає:
Стаття 3. Податкове законодавство України
3.1. Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
3.2. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 4. Основні засади податкового законодавства України
4.1. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:
4.1.1. загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;
4.1.2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;
4.1.3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;
4.1.4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

4.1.9. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

4.4. Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Стаття 5. Співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами
5.1. Поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.
5.2. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
5.3. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Стаття 14. Визначення понять
14.1. У цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:
14.1.80. ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник;
14.1.131. однорідні (подібні) товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки: якість та ділова репутація на ринку; наявність торговельної марки; країна виробництва (походження); виробник; рік виробництва; новий чи вживаний; термін придатності;
Стаття 56. Оскарження рішень контролюючих органів
56.21. У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до пункту 298.3 статті 298 і пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у заяві суб'єкта господарювання та свідоцтві платника єдиного податку зазначаються, зокрема, обрані фізичною особою-підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005.

« Последнее редактирование: 24.05.2012, 02:38:48 от valerchik »
«Факты не перестают существовать от того, что ими пренебрегают» О. Хаксли

valerchik

  • Hero Member
  • *****
  • Сообщений: 515
  • г.Харьков
Re: Кратко о главном
« Ответ #3 : 23.05.2012, 06:25:40 »
3. Правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними регулює Закон України від 18.11.1997 року №637/97-ВР "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними".
Статтею 1 цього Закону визначено, що: дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) (пункт 1); дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) (пункт 2); дорогоцінне каміння органогенного утворення - це перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді (пункт 3); видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами (пункт 5); видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами (пункт 6); виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (пункт 7); афінаж дорогоцінних металів - металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок (пункт 19).
«Порядок видобутку, виробництва та реалізації видобутих і вироблених дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» врегульовано  статтею 4 Закону № 637, а: «Порядок ввезення в Україну і вивезення з України дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів з них», «Торгівля дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них», «Державний контроль за якістю дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів з них»  врегульовано статтями 13-15 Закону № 637.
Таким чином і Закон № 637 розділяє  поняття «виріб з дорогоцінного металу» та «дорогоцінний метал», а визначення ДПС не правомірності здійснення вказаного в свідоцтві платника єдиного податку виду діяльності у зв’язку з невідповідністю вимогам пп. 4 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, є протиправними.

4. Закон  України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 № 2371-III чітко розрізняє поняття «дорогоцінний метал» та «ювелірний виріб».
Термін "дорогоцінний метал" означає срібло, золото та платину ( п.п. А п. 4 Група 71  Закону № 2371)
Термін "ювелірні вироби" у відповідності до   п. 9 Група 71 Закону № 2371  означає:
(a) будь-які невеликі предмети як особисті прикраси (наприклад каблучки, браслети, кольє, брошки, сережки, ланцюжки для годинників, брелоки, кулони, шпильки для краваток, запонки, релігійні або інші медалі та знаки); і (b) вироби для особистого користування, призначені для носіння у кишенях, жіночих сумочках або на тілі (наприклад портсигари, табакерки, коробочки для таблеток, пудрениці, гаманці на ланцюжках або чотки).
В розділі XIV групі 71 Закону № 2371 I. Перли натуральні або культивовані, дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали, метали, плаковані чи дубльовані дорогоцінними металами  та  вироби з них; біжутерія; монети (ЮВЕЛІРНІ ВпРОБп, ВпРОБп МАЙСТРІВ ЗОЛОТпХ І СРІБНпХ СПРАВ ТА ІНШІ ВпРОБп)  віднесені до різних товарних позицій.
І чітко визначено, що дорогоцінні метали, як виріб – це є порошок, бруски, дріт, стрижні та профілі; пластини; листи та смужки завтовшки, більш як 0,15 мм, без урахування будь-якої основи (підкладки), - труби, трубки та порожнисті бруски, монетарні дорогоцінні метали,  зола ( Група ІІ товарні позиції 7106- 7112 Закону  № 2371).

4.1. При цьому в багатьох розділах Податкового Кодексу України при визначенні видів продукції використовується саме  УКТ ЗЕД  (Закон  України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 № 2371-III) .

5. Лист ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБп СТАТпСТпКп УКРАЇНп № 14/3-12  від 30.12.2011 року, який був відповіддю на лист № 3791/17/216 від 05.12.2011 Державної податкової служби України, вказано, що «… Об'єктами класифікації в КВЕД є усі види економічної діяльності суб'єктів господарювання, які на вищих рівнях деталізації групуються у галузі. Відповідно до статистичної методології, економічну діяльність за КВЕД класифікують в залежності від витрат на виробництво, процесу виробництва та випуску продукції.», та наводяться зведені в таблицю дані відносно видобутку, виробництва, реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.»

6. Питання про визначення видів діяльності у сфері виробництва годинників та ювелірних виробів згідно КВЕД ДК 009:2005 було раніше однозначно вирішено у листі ДПА України від 02.08.2010 р. № 15444/7/15-0117, де зазначено, що: «…Виробництво дорогоцінних металів, що згідно з Національним класифікатором України ДК 009:2005 є складовою розділу 27.4 «Виробництво кольорових металів» - підклас 27.41.0 «Виробництво дорогоцінних металів». Водночас зазначений підклас не включає:  виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (33.50); виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (36.22).

7. Аналогічна за змістом позиція викладена у листі Міністерства фінансів України від 19.01.2012 року №31-08160-10-18/1122 «Щодо обрання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності».

8. Достатніми умовами для застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до норм Податкового кодексу України є здійснення виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами. При цьому, про такі види діяльності фізична особа-підприємець зазначає у заяві при обранні спрощеної системи оподаткування.
Аналогічна позиція викладена у листі Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 27.01.2012 року №04-39/10-83.

9. Для можливості визначення коду виду товару (продукції), в Україні, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.93 р. N 326 "Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики", розроблено Державний  класифікатор продукції та послуг (ДКПП), який затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України від 30 грудня 1997 р. N 822, та є складовою частиною Державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації.
ДКПП призначен для використання органами центральної та місцевої державної виконавчої влади, фінансовими органами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні та забезпечує умови для вирішення низки завдань, серед яких:
- виконання комплексу облікових функцій щодо продукції та послуг в рамках робіт з державної статистики;
- організація та забезпечення функціонування системи оподаткування суб'єктів господарювання;
Згідно ч.5  1 розділу Наказу ДКПП гармонізований з Державним класифікатором України ДК 009-96 "Класифікація видів економічної діяльності" (КВЕД). Об'єктам класифікації КВЕД на ієрархічних рівнях "секція - клас", як правило, відповідає класифікаційна позиція або група позицій ДКПП.
При цьому Наказ зазначає, що ДКПП має більш глибоку деталізацію класифікаційних угруповань продукції та послуг. Це викликано гармонізацією ДКПП з Європейською класифікацією продукції та послуг за видами діяльності (СРА), яка, у свою чергу, пов'язана з Гармонізованою системою опису та кодування товарів (HS) та Комбінованою номенклатурою Європейського співтовариства (CN).
Враховуючи вищевикладене ДКПП є спеціальним нормативним актом, який забезпечує умови для - організації та забезпечення функціонування системи оподаткування суб'єктів господарювання.
Види ювелірних виробів (товарів, ювелірної продукції) ДКПП віднесено до 36.22.13, 36.63.23, 36.63.77, 33.50.2, 36.61.1, тоді як дорогоцінні метали  та дорогоцінне каміння  віднесені до 14.50.2  24.13.41.850, 24.13.58.700, 27.41 ,  32.30.51.500, 36.22.11, 36.22.12.
« Последнее редактирование: 24.05.2012, 02:31:35 от valerchik »
«Факты не перестают существовать от того, что ими пренебрегают» О. Хаксли

valerchik

  • Hero Member
  • *****
  • Сообщений: 515
  • г.Харьков
Re: Кратко о главном
« Ответ #4 : 23.05.2012, 06:26:10 »
10. КОДЕКС професійної етики працівника державної податкової служби України проголошує -
Стаття 1. Межі застосування
1. Норми Кодексу є загальними та застосовуються працівниками органів державної податкової служби, які займають посади, віднесені до категорій посад державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу". При прийнятті на посаду державного службовця в органи державної податкової служби працівник знайомиться з Кодексом, про що робиться письмове засвідчення в його особовій справі.
2. Працівник повинен вживати необхідних заходів щодо відповідності його діяльності етичним вимогам, визначених
Кодексом.
3. Дотримання працівником норм Кодексу є обов'язковим при проведенні щорічної оцінки, атестації, зарахуванні до кадрового резерву, призначенні на нову посаду, наданні характеристики чи рекомендації.
4. Працівник у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, цим Кодексом, Кодексом честі працівника органу державної податкової служби України та загальними морально-етичними нормами поведінки у суспільстві.
Стаття 3. Служіння Українському народові
1. Працівник зобов'язаний служити Українському народові, демонструючи етичну поведінку, усвідомлюючи, що державна служба передбачає: відданість Українському народу, зобов'язання діяти в інтересах держави та відстоювати національні інтереси, утверджуючи базові суспільні цінності; свідоме підпорядкування власних інтересів суспільним вимогам та інтересам і державним пріоритетам; професійне, сумлінне виконання службових обов'язків згідно з Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами.
2. Працівник повинен усвідомлювати, що державна посада є виявом довіри народу. Проходження державної служби в органах державної податкової служби несумісне з корумпованістю і хабарництвом.

11. пп. „а“ п. 5 прикінцевих та перехідних положень Закону України від 04.11.2011 року № 4014-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності",

12. інформація розміщена на сайті ДПС України.  (http://www.sta.gov.ua/doccatalog/document?id=350189)
Фізичні особи  - підприємці, які обрали ІІ групу на спрощеній системі оподаткування можуть здійснювати такі види діяльності:
 СТРУКТУРА КЛАСпФІКАЦІЇ ВпДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
32.12    Виробництво ювелірних і подібних виробів    33.50**  36.22
32.13    Виробництво біжутерії та подібних виробів    33.50*    36.61
46.19    Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту    51.19
46.48    Оптова торгівля годинниками та ювелірними виробами    51.47*
46.49    Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення    51.44*
46.90    Неспеціалізована оптова торгівля    51.90
47.19    Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах    52.12


13. Методичні рекомендації щодо порядку погодження спеціально уповноваженим органом з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності проектів нормативно-правових актів з питань видачі документів дозвільного характеру

ЗАТВЕРДЖУЮ
Голова Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва А.Дашкевич
10 серпня  2006 р

МЕТОДпЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо порядку погодження спеціально уповноваженим органом з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності проектів нормативно-правових актів з питань видачі документів дозвільного характеру

Ці Методичні рекомендації розроблено з метою методологічного забезпечення порядку погодження спеціально уповноваженим органом з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності проектів нормативно-правових актів з питань видачі документів дозвільного характеру.

І. Відповідно до статті 9 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" спеціально уповноважений орган з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності погоджує проекти нормативно-правових актів з питань видачі документів дозвільного характеру.

Згідно п.1 Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженого Указом Президента України від 25 травня 2000 року № 721, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, державної регуляторної політики та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Держпідприємництво України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п.10 зазначеного вище Положення).

Таким чином, погодження нормативно-правових актів здійснюється як центральним апаратом Держпідприємництва України, так і його територіальними органами.

ІІ. Проекти нормативно-правових актів (крім актів органів місцевого самоврядування) з питань видачі документів дозвільного характеру проходять процедуру погодження в порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політки у сфері господарської діяльності", з урахуванням роз’яснень Держпідприємництва України, наданих листом від 10.09.2004 № 6221.

ІІІ. Проекти актів органів місцевого самоврядування[1] з питань видачі документів дозвільного характеру (далі – проект) підлягають погодженню з відповідними територіальними органами спеціально уповноваженого органу з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності (далі – територіальний орган спеціально уповноваженого органу).

Для розгляду територіальним органом спеціально уповноваженого органу проекту подається безпосередньо проект, аналіз регуляторного впливу до нього та повідомлення про оприлюднення проекту[2].

Тривалість розгляду проекту та документів, що додаються до нього, прийняття рішення про погодження цього проекту або рішення про відмову в його погодженні не може перевищувати одного місяця з дня одержання проекту територіальним органом спеціально уповноваженого органу. Відповідне рішення територіального органу спеціально уповноваженого органу не пізніше наступного робочого дня з дати його прийняття подається до органу, який розробив проект, з відповідним супровідним листом.

Рішення про погодження проекту оформлюється грифом, який ставиться внизу на лицьовому боці останнього аркушу проекту і включає в себе слово "ПОГОДЖЕНО", найменування посади особи відповідного територіального органу спеціально уповноваженого органу (Голова або його заступник), особистий підпис, ініціали, прізвище та дату погодження, а також засвідчення печаткою.

Рішення про відмову в погодженні проекту оформлюється у вигляді листа територіального органу спеціально уповноваженого органу і повинно містити обґрунтовані зауваження та пропозиції щодо цього проекту. При цьому, внизу на лицьовому боці останнього аркушу проекту ставиться відмітка про таке рішення, яка включає в себе слово " НЕ ПОГОДЖЕНО", найменування посади особи (Голова або його заступник) відповідного територіального органу спеціально уповноваженого органу, особистий підпис, ініціали, прізвище та дату відмови у погодженні, а також засвідчення печаткою.

Після доопрацювання проекту з урахуванням наданих зауважень та пропозицій цей проект подається на повторне погодження до територіального органу спеціально уповноваженого органу.

IV. У разі якщо проект акту не є проектом регуляторного акту (актом, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання), то на погодження разом з проектом акту замість АРВ подається пояснювальна записка, яка, зокрема, має містити: обґрунтування необхідності прийняття акта; цілі і завдання його прийняття; загальна характеристика і основні положення проекту акта; стан нормативно – правової бази у даній сфері правового регулювання; фінансове – економічне обґрунтування; прогноз соціально – економічних та інших наслідків прийняття акта. Погодження проекту акту проводиться в порядку, встановленому у розділі ІІІ цих Методичних рекомендацій.

--------------------------------------------------------------------------------
[1] Актом органів місцевого самоврядування є нормативні та інші акти, які приймаються у формі рішень (ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

[2] Аналіз регуляторного впливу готується та оприлюднення проекту здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політки у сфері господарської діяльності".
 
« Последнее редактирование: 24.05.2012, 03:39:22 от valerchik »
«Факты не перестают существовать от того, что ими пренебрегают» О. Хаксли

valerchik

  • Hero Member
  • *****
  • Сообщений: 515
  • г.Харьков
Re: Кратко о главном
« Ответ #5 : 23.05.2012, 06:44:42 »
14. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2806-15
З А К О Н   У К Р А Ї Н и Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 48, ст.483 )

     Стаття 9. Уповноважений орган
     1. Уповноважений орган:
     розробляє або  бере  участь  у розробленні і погоджує проекти нормативно-правових актів з питань видачі  документів  дозвільного характеру;
     узагальнює практику   застосування   законодавства  з  питань видачі документів дозвільного характеру, готує та подає пропозиції щодо його вдосконалення;
     здійснює методологічне   забезпечення  діяльності  дозвільних органів та державних адміністраторів;
     здійснює в межах своєї компетенції  контроль  за  додержанням вимог   законодавства   з  питань  видачі  документів  дозвільного характеру;
     організовує  навчання  та  підвищення  кваліфікації державних адміністраторів.
     Стаття 9-1. Контроль за додержанням вимог законодавства з                  питань видачі документів дозвільного характеру
     1. Державний     контроль     за    додержанням    державними адміністраторами,  дозвільними органами  (їх  посадовими  особами) вимог   законодавства   з  питань  видачі  документів  дозвільного характеру,  встановленого порядку їх видачі (у  тому  числі  через дозвільні  центри),  за створенням та забезпеченням функціонування дозвільних  центрів  міськими   радами   міст   обласного   та/або республіканського   Автономної   Республіки   Крим   значення  (їх виконавчими органами),  районними і районними у  містах  Києві  та Севастополі     державними     адміністраціями,    Київською    та Севастопольською міськими державними адміністраціями  здійснюється уповноваженим  органом  шляхом проведення планових та позапланових перевірок у встановленому ним порядку.
     2. Планові перевірки проводяться згідно з річним планом, який затверджується уповноваженим органом.
     Планові перевірки  дозвільного  органу (його посадової особи) щодо  додержання  порядку  видачі   кожного   окремого   документа дозвільного характеру (його виду),  державного адміністратора щодо додержання встановленого  порядку  видачі  документів  дозвільного характеру,  міської  ради міста обласного та/або республіканського Автономної  Республіки  Крим  значення  (їх  виконавчих  органів), районної  і  районної  у  містах  Києві  та  Севастополі державної адміністрації,  Київської та  Севастопольської  міських  державних адміністрацій   щодо   створення  та  забезпечення  функціонування дозвільного центру проводяться не частіше одного разу на рік.
     Уповноважений орган    проводить    позапланові     перевірки додержання державним адміністратором та дозвільним органом (у тому числі через дозвільні центри) вимог законодавства з питань  видачі документів дозвільного характеру:
     1) на   підставі   письмової   заяви   про   порушення  вимог законодавства з питань видачі  документів  дозвільного  характеру, поданої суб'єктом господарювання;
     2) за  письмовими зверненнями або запитами органів виконавчої влади,  органів місцевого самоврядування (їх виконавчих  органів), державних  адміністраторів,  правоохоронних органів щодо виявлених фактів порушення вимог законодавства з  питань  видачі  документів дозвільного характеру;
     3) за  письмовими зверненнями або запитами народних депутатів України,  депутатів Верховної  Ради  Автономної  Республіки  Крим, депутатів  місцевих  рад  щодо  виявлених  фактів  порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру;
     4) за рішенням Президента України, Кабінету Міністрів України щодо  виявлених  фактів  порушення  вимог  законодавства  з питань видачі документів дозвільного характеру;
     5) якщо  дозвільним  органом,  державним  адміністратором  до уповноваженого  органу  не подана інформація про усунення порушень вимог  законодавства  з  питань  видачі   документів   дозвільного характеру;
     6) з метою перевірки виконання дозвільним органом,  державним адміністратором  припису  уповноваженого   органу   про   усунення порушень   вимог   законодавства   з   питань   видачі  документів дозвільного характеру, зазначеного в акті перевірки;
     7) якщо під час проведення перевірки  діяльності  дозвільного центру  встановлені  порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру  місцевими  дозвільними  органами (їх посадовими особами).
     До участі    у   проведенні   перевірки   можуть   залучатися представники   органів   виконавчої   влади,   органів   місцевого самоврядування (їх виконавчих органів),  установ та організацій за погодженням з їх керівниками.
     Строк проведення планових чи позапланових перевірок  не  може перевищувати п'яти робочих днів.
     3. Керівник   дозвільного   органу   (його  посадова  особа), державний адміністратор,  міський голова  міста  обласного  та/або республіканського  Автономної  Республіки  Крим  значення,  голова районної і  районної  у  містах  Києві  та  Севастополі  державної адміністрації,  Київської  та  Севастопольської  міських державних адміністрацій,  відповідальний  за   створення   та   забезпечення функціонування  дозвільного  центру,  під час проведення перевірки зобов'язаний  забезпечити  надання   документів,   що   стосуються предмета перевірки,  а також на усну або письмову вимогу осіб, які проводять перевірку, забезпечувати копіювання документів, надавати письмові  пояснення  з  питань,  що  виникають  під час проведення перевірки.
     4. Результати проведення планової чи  позапланової  перевірки оформлюються відповідним актом, який складається в довільній формі у двох примірниках (у разі  залучення  працівників  інших  органів виконавчої влади,  органів місцевого самоврядування (їх виконавчих органів), установ та організацій - відповідно до кількості установ та  організацій,  представники  яких  брали  участь  у  проведенні перевірки),   підписується   головою   і   членами   комісії    та затверджується керівником уповноваженого органу.
     В акті перевірки зазначаються:
     інформація про   діяльність  дозвільного  органу,  державного адміністратора та дозвільного центру;
     відомості про виявлені факти порушення вимог законодавства  з питань  видачі  документів  дозвільного характеру (якщо такі мають місце)  з  посиланням  на  статті   та   пункти   законодавчих   і нормативно-правових актів, вимоги яких порушені;
     дані про     складення    протоколу    про    адміністративне правопорушення,  передбачене статтею 166-10  Кодексу  України  про адміністративні  правопорушення  (  80731-10  )  (у разі складення протоколу);
     припис про усунення недоліків та порушень вимог законодавства з  питань  видачі документів дозвільного характеру,  виявлених під час проведення перевірки,  та строк їх усунення, що є обов'язковим для виконання.
     Інформація про   усунення   недоліків   та   порушень   вимог законодавства з питань  видачі  документів  дозвільного  характеру подається   до  уповноваженого  органу  у  строки,  встановлені  у приписі,  але не пізніше ніж протягом  30  днів  з  дня  отримання державним адміністратором та дозвільним органом акта перевірки.
     Один примірник    акта    перевірки   видається   керівникові дозвільного   органу   (його    посадовій    особі),    державному адміністраторові,   міському   голові   міста   обласного   та/або республіканського  Автономної  Республіки  Крим  значення,  голові районної  і  районної  у  містах  Києві  та  Севастополі державної адміністрації,  Київської та  Севастопольської  міських  державних адміністрацій,   відповідальному   за  створення  та  забезпечення функціонування дозвільного центру,  другий примірник  зберігається уповноваженим органом.
     5. Контроль  за  наявністю документів дозвільного характеру у суб'єктів господарювання,  необхідність одержання яких встановлена законом,   здійснюють   органи   виконавчої  влади  та/або  органи місцевого самоврядування (їх виконавчі органи) в межах повноважень та в порядку, передбачених законом.
{  Закон  доповнено  статтею  9-1  згідно  із  Законом  N  3261-VI ( 3261-17 ) від 21.04.2011 }
«Факты не перестают существовать от того, что ими пренебрегают» О. Хаксли

valerchik

  • Hero Member
  • *****
  • Сообщений: 515
  • г.Харьков
Re: Кратко о главном
« Ответ #6 : 23.05.2012, 06:46:13 »
15. Пунктом 5 статті 259 Господарського кодексу України « Види господарської діяльності та їх класифікації» визначено, що складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та має статус державного стандарту.


=======================================================
КРпМІНАЛЬНпЙ КОДЕКС УКРАЇНп
     Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності
     1. Протидія    законній   господарській   діяльності,   тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити  її,  укласти  угоду  або  не  виконувати укладену угоду,виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити   законні   права   чи   інтереси  того,  хто  займається господарською  діяльністю,  поєднана  з  погрозою  насильства  над потерпілим  або  близькими  йому особами,  пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання, -
     караються виправними роботами на  строк  до  двох  років  або обмеженням волі на строк до трьох років.
     2. Ті самі дії,  вчинені повторно,  або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень,  або  поєднані  з насильством,  що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, -
     караються позбавленням волі  на  строк  від  трьох  до  п'яти років.
     3. Протидія   законній   господарській   діяльності,  вчинена організованою  групою,  або  службовою  особою   з   використанням службового становища,  або поєднана з насильством, небезпечним для життя  чи  здоров'я,  або  така,  що  заподіяла  велику  шкоду  чи спричинила інші тяжкі наслідки, -
     караються позбавленням  волі  на  строк  від  п'яти до десяти років.
     П р и м і т к а. Матеріальна  шкода вважається великою,  якщо вона  у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

     Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень
     1. Перевищення влади або службових повноважень,  тобто умисне вчинення службовою особою дій,  які явно виходять за межі  наданих їй   прав  чи  повноважень,  якщо  вони  заподіяли  істотну  шкоду охоронюваним законом правам та  інтересам  окремих  громадян,  або державним   чи  громадським  інтересам,  або  інтересам  юридичних осіб, -
     карається виправними роботами на  строк  до  двох  років  або обмеженням волі на строк до п'яти років,  або позбавленням волі на строк від двох до п'яти  років,  із  позбавленням  права  обіймати певні  посади  чи  займатися  певною  діяльністю на строк до трьох років.
     2. Перевищення влади або  службових  повноважень,  якщо  воно супроводжувалося насильством,  застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, -
     карається позбавленням волі на  строк  від  трьох  до  восьми років  із  позбавленням  права  обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
     3. Дії,  передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -
     караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні  посади  чи  займатися  певною діяльністю на строк до трьох років.

     Стаття 367. Службова недбалість
     1. Службова   недбалість,  тобто  невиконання  або  неналежне виконання  службовою  особою  своїх  службових  обов'язків   через несумлінне   ставлення   до   них,   що  заподіяло  істотну  шкоду охоронюваним  законом  правам,  свободам  та   інтересам   окремих громадян,  або  державним чи громадським інтересам,  або інтересам окремих юридичних осіб, -
     карається штрафом   від   п'ятдесяти   до   ста    п'ятдесяти неоподатковуваних   мінімумів   доходів  громадян  або  виправними роботами на строк до двох років,  або обмеженням волі на строк  до трьох  років,  з  позбавленням  права  обіймати  певні  посади  чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
     2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -
     карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти  років з  позбавленням  права  обіймати  певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох  років  та  зі  штрафом  від  ста  до двохсот  п'ятдесяти  неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян або без такого.
« Последнее редактирование: 24.05.2012, 02:09:40 от valerchik »
«Факты не перестают существовать от того, что ими пренебрегают» О. Хаксли