В данной теме предлагаю разместить именно текст апелляций для простоты чтения, понимая и возможности использования ссылок на них.
Головуючий суду І інстанції - Галатіна О.О.
Суддя-доповідач - Яковенко М.М.
Україна
ДОНЕЦЬКпЙ АПЕЛЯЦІЙНпЙ АДМІНІСТРАТпВНпЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
07 травня 2012 року справа № ……..
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, буд. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії судців :
головуючий суддя: Яковенко М.М.
судді: Ханова Р.Ф., Гайдар A.B.
при секретарі судового засідання Манаєві М.В.
за участю: позивача
представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової
інспекції у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на
постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року у справі
№…… за позовом фізичної особи-підприємця ……. до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку від 02 лютого 2012 року за № 3236/к/17-113-12 та зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку, -
ВСТАНОВпВ:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року позов фізичної особи-підприємця
Скасоване рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку викладене у листі від 2 лютого 2012 року № 3236/К/17-113-12.
Зобов'язало відповідача видати фізичній особі-підприємцю свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування (а.с.35, 36-38).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м.Донецька) звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, про відмову у задоволенні вимог позивача (а.с.40-41). В обґрунтування вказує на неправильне правозастосування положень статті 291 ПК України, норм Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18.11.1997 року «637/97-ЗР (надалі-Закон №637).
Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Просив постанову суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Надав письмові заперечення.
Представник відповідача-апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати, у задоволені позову відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення : наступних підстав.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що позивача зареєстровано у якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний номер , місцезнаходження:
23.01.2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування та зазначенням у якості видів діяльності: - 52.48.2 роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами, 52.48.9 роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не включеними до інших угруповань (а.с.7) Зазначена заява зареєстрована у відповідача 24.01.2012 року.
На зазначену заяву відповідачем надана відповідь від 02.02.2012р. № 3236/К/17-113-12, якою позивача повідомлено про відсутність підстав у ДПІ у Ленінському районі м. Донецька у видачі свідоцтва платника єдиного податку. Із вказаної відповіді вбачається, що підставою для прийняття такого рішення стало здійснення позивачем роздрібної торгівлі ювелірними виробами, що на думку податкового органу не дозволяє позивачу бути платником єдиного податку згідно з пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України. Крім того, відповідач посилається на терміни "дорогоцінні метали"та "дорогоцінне каміння", що наведені в Законі України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними". Інших підстав для відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку відповідачем у відповіді від 25.01.2012р. № 2726/10-17-414 не зазначено, (а.с.9).
Колегія суддів зазначає, що зазначена письмова відповідь є формою рішення суб'єкта владних повноважень з реалізації своїх владних управлінських функцій в сфері застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку, безпосередньо щодо відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку, що відповідає положенням п.299.8 ст.299 ПК України.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку, врегульоване Розділом ХІУ Спеціальний податковий режим Главою 1 Податкового кодексу України.
Підстави для прийняття рішення органом державної податкової служби про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку встановлено п.299.9 ст.299 ПК України, одним із пунктом якої є п.1 п.299.9 ст.299 ПК України, безпосередньо невідповідність суб'єкта господарювання вимогам ст.291 ПК України.
Колегія суддів зазначає, що підстави, які унеможливлюють наявність права суб'єкта господарювання перебувати на спрощеній системі оподаткування та як правило мати свідоцтво платника єдиного податку визначені в п.291.5 ст.291 ПК України, при чому, як вбачається з рішення податкового органу про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, такою підставою визначено п.4 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України, якою визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
В даному випадку спору між сторонами щодо обставин справи не має. Спір виник між сторонами з приводу правозастосування положень податкового законодавства, безпосередньо п.4 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України, що нерозривно пов'язане з видом господарської діяльності позивача.
У ПК України поняття "видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння" не визначено. Терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (ст. 5 Кодексу).
Законом, який визначає правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України від 18 листопада 1997 року N 637/97-ВР "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" (далі - Закон N 637).
Статтею першою наведенні відповідні поняття, які визначаються під час застосуванні положень цього закону.
Поняття "вироби з дорогоцінного металу" визначено в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 N 244 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 25.03.2004 року за N 369/8968.
Так, виріб з дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, паладію), який використовується як прикраса або предмет побуту.
Крім того, пунктом 2 ст. 4 Закону N 637 визначено, що всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо за кожним видом операції з урахуванням технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.
Виходячи з правового змісту положень пунктам 2 ст.4 Закону №637, Інструкції №244, колегія суддів зазначає, що законодавством розрізняються між собою особи господарювання, які здійснюють операції з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, так і осіб, які здійснюють операції з ювелірними виробами, при чому під операціями слід розуміти як видобуток, виробництво, так і реалізацію. Тобто законодавством встановлена різниця між об'єктами визначення, в залежності від якого, встановлюється право суб'єкта господарювання перебути на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку. З одного боку це діяльність пов'язана з операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, з іншого боку це операції пов'язані з ювелірними виробами.
Позивач у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування заявила про свій вид діяльності, що пов'язаний з роздрібною торгівлею годинниками та ювелірними виробами, що відповідає КВЕД 52.48.2.