ЭТО ЧАСТЬ ПРОГРАММЫ КЛпЧКО
http://klichko.org/ua/about/programma/ekonomichna-politikaЕкономічна політика
ЕКОНОМІКА РІВНпХ МОЖЛпВОСТЕЙ
ЩО Мп МАЄМО?
Соціально-економічна модель, яка склалася в Україні на руїнах радянської економіки, не дозволяє більшості громадян реалізувати свої здібності. Такому устрою притаманні висока корупція, клієнтизм, низька економічна ефективність, величезне розшарування доходів; гігантська неформальна складова влади, яка реалізується передусім шляхом вибіркового впровадження нездійснених законів на розсуд окремого посадовця, а монополізм і брак можливостей для самореалізації лежать у самій його основі. Все це унеможливлює розвиток ефективної ринкової економіки, підриває конкурентоздатність вітчизняного бізнесу, а також призводить до хронічного недофінансування бюджетної сфери. Відсутні широкі можливості реалізації підприємницького потенціалу суспільства – одного з найголовніших ресурсів розвитку будь-якої економіки.
Дієвий захист прав власності у сучасній Україні неможливий. За індексом захисту прав на фізичні об’єкти наша держава посідає в рейтингу одне з найнижчих місць у світі. Слабкі права власності стримують інвестиції у розвиток капіталомістких галузей, в оновлення та модернізацію існуючих основних фондів, унеможливлюють поширення венчурного (інноваційного) фінансування – головного інструменту розвитку інновацій у сучасній економіці.
В основі податкової системи України – так зване конфіскаційне оподаткування з надзвичайними зловживаннями. Це система, у якій держава, використовуючи податкову адміністрацію як каральний орган, намагається зібрати стільки, скільки їй на даний момент потрібно. Структура податків викривлена. Найбільші податки сплачуються шляхом домовленостей.
Держава однією рукою створює загалом непридатні умови для ведення бізнесу, а іншою - вибірково підтримує певні галузі або окремі підприємства, за якими зазвичай стоять олігархічні групи. Держава в особі чиновників та високопосадовців вирішує, кого придушити податками та митами, а кому надати привілеї – пільги, субсидії, державні кредити тощо. Внаслідок штучної підтримки економічно неефективних галузей та окремих підприємств економіка втрачає конкурентоздатність.
За збереження такої системи економічних відносин Україна не лише не має перспективи долучитися до Європейського Союзу чи взагалі стати заможною та вільною країною, але й приречена на подальше відставання від цивілізованого світу, якщо не абсолютне збідніння і навіть крах.
Виходом є реалізація в політичній та економічній сферах принципів рівних можливостей. Основою державного устрою, притаманного всім розвинутим країнам, є відкрита та переважно рівна конкуренція у політиці та економіці.
Потрібен керований злам старої системи з одночасною прискореною розбудовою нових інститутів. Чим швидше і комплексніше це буде зроблено, чим краще підготовлені та продумані реформи – тим меншими втратами обійдеться Україна і кожен із нас.
ЧОГО Мп ПРАГНЕМО?
Ми прагнемо створити в Україні економіку рівних можливостей, котра базуватиметься на соціально-ринкових принципах, а саме поєднуватиме ринкову конкуренцію та відбір найсильніших із соціальним захистом тих, хто цього об’єктивно потребує. Саме така економічна система є найбільш сприятливою для розкриття суспільного потенціалу в інноваційній економіці, оскільки забезпечує максимальні можливості для самореалізації максимальній кількості людей.
Ми виходимо з того, що держава існує виключно для своїх громадян. Отже, її інтерес – це сукупний інтерес усіх громадян: і підприємців – роботодавців, і найманих працівників, і непрацездатних, і тих, хто ще навчається. Завдання держави – гармонійно поєднати ці інтереси.
Досвід успішних країн свідчить, що оптимальна економічна система при спільних базових принципах має враховувати національну специфіку, в тому числі, по можливості, компенсувати її негативні складові.
Відповідно до цього, ми бачимо майбутню Україну такою:
Закон виконуватиметься всіма без виключень та викликатиме повагу. Закон буде максимально наближеним до потреб людей; елемент примусу буде простим та жорстким, аби його неможливо було обійти.
Чиновник служитиме суспільству. Він дотримуватиметься виключно законодавства та буде позбавлений зайвих повноважень.
Підприємництво та конкуренція будуть по-справжньому вільними. Кожен зможе не лише легко розпочати свій бізнес (і легко піти з нього у разі невдачі), але й матиме повноцінний шанс розвинутися, наскільки вистачить здібностей та можливостей. Для економіки це означатиме пришвидшення темпів зростання у півтора-два рази.
Структура економіки буде гнучкою та висококонкурентною. Більшу частину, не лише за зайнятістю, але й за обсягами створеної доданої вартості, будуть складати приватні підприємці, малі та середні підприємства.
Найсприятливішими стануть умови для малих інноваційних підприємств. Завдяки відкритості, оптимальній вартості проживання та перспективам самореалізації, талановиті люди не будуть більше покидати Україну.
Державний сектор економіки буде повністю прозорим та підзвітним. Будь-хто і в будь-який момент зможе дистанційно перевірити звітність і поточну діяльність, пов’язану з виконанням державою своїх функцій, підприємствами та підприємцями – державних замовлень, природними монополіями – формуванням тарифів тощо.
Соціальна допомога буде відповідати своєму призначенню: забезпечуватиме від падіння на соціальне дно та стимулюватиме повернення до суспільної економічної активності. Для тих категорій населення, котрі, в силу обставин, ніколи не зможуть бути задіяними в економічному житті, вона забезпечуватиме гідні умови життя.
Пенсії будуть забезпечувати достойне життя завдяки персональній накопичувальній системі. Кожна людина сама буде вирішувати, коли їй іти на пенсію, зіставляючи свої можливості з розміром надбавки за кожен додатковий рік.
Україна знаходиться на півшляху до такого соціально-економічного устрою. Але остаточний перехід потребує зміни засадничих, системотворчих, принципів та підходів.
ЯК Мп СПОДІВАЄМОСЯ ЦЬОГО ДОСЯГТп?
..........Дальше по ссылке
