”Реформи” полягають в отриманні прав на розподіл фінансових потоківhttp://www.epravda.com.ua/columns/2012/03/15/318645/Володимир Лановий — Четвер, 15 березня 2012Викладене нижче макроекономічне есе присвячене українській внутрішній політиці. Модель, що використовується владою, має на меті прискорене збагачення купки наближених бізнесменів і політиків, а також прокураторів Партії регіонів на місцях.
Гроші примітивно запозичаються, вилучаються з банківського обігу, централізуються і розподіляються між своїми.Політичних і економічних суперників нейтралізують відомими способами. Власних інвесторів грабують і виштовхують за кордон. Кваліфіковані молоді спеціалісти – баласт для здійснення оборудок розкрадання і корупційного збагачення. Вільне підприємництво винищується як клас. Критично настроєну масу людей перекуповують за копійки.
Проте, закони економіки не піддаються ні обману, ні підкупу. За діючої моделі ми приречені на гальмування, відсталість, злиденність і депопуляцію, і залишаємось у лещатах державно-управлінської безпорадності. Нижче я пробую препарувати цю модель вичавлювання соків з нашої економіки.
Перерозподіл фінансів – грабіж серед біла дняМи знову на порозі втрат через убогість і безсоромність нашого державного керівництва. Загальна ситуація – ніби в очікуванні стихійного лиха, яке позбавить нас частини національного надбання й добробуту власної сім’ї. Джерело небезпеки – банкрутство української держави на міжнародній арені.
Провальна зовнішньоекономічна політика, яка знову демонструється урядом України, приведе нашу економіку до фінансового фіаско, як вже тричі було у новітній історії країни – 1993-1996, 1998-1999, 2008-2009 рр. (про них читайте у статтях ”Макроекономіка чи макродефектономіка” та інших, надрукованих 23 вересня – 6 жовтня 2011 р).
Це спричинить втрати й у внутрішній економіці, які торкнуться усіх сторін життя. Не постраждають тільки найбільш спритні ділки та міліцейсько-чиновницька зграя, яка кожного року здирає шкіру з власного народу за допомогою фіскально-бюджетного батога та незаконних поборів, для яких криз не існує.
Недолуга внутрішня економічна політика підривала у попередні роки і підриває сьогодні основу життя – реальну господарську діяльність. Інновацією теперішнього моменту є те, що, бажаючи вдовольнити апетити своїх політичних і фінансових магнатів, чинний уряд усі можливі і неможливі фінансові потоки висмоктує з національного господарства і направляє у корупційні бізнес-проекти.
На голодній пайці не тільки ті, хто страйкує. Усі – від селян і шахтарів – до медиків і комерсантів не можуть дочекатися виплат, соціальних допомог, кредитів, на які сподівалися.
Економіка буксує: обсяги її продукції недостатні для задоволення вже звичних людських потреб. Вона настільки квола, що без іноземних кредитів і поставок неспроможна нагодувати наявну чисельність громадян України. У 2010 і 2011 рр. фактичний обсяг ВВП країни – менший, ніж сукупні доходи усіх українських сімей.
Тобто, вартість усіх товарів і послуг широкого споживчого призначення – їх сума дорівнює ВВП – є меншою за сукупні грошові доходи лише самих українських громадян. Покрити нестачу товарів і послуг допомагає надлишковий (чистий) імпорт, а також закордонне валютне канючення української влади.....
Чому українці вже не хочуть працюватиhttp://www.epravda.com.ua/columns/2012/03/19/318985/Володимир Лановий — Понеділок, 19 березня 2012Ключовим, на мій погляд, є усунення викривлень у розподілі валового продукту в ході формування зарплат і прибутків громадян.
По-перше, не може бути такої колосальної нерівності в доходах різних соціальних груп, видів діяльності і галузей, як зараз в Україні.
Величезний розрив у зарплаті за виконання різних видів робіт підриває її стимулюючу дію, оскільки ріст індивідуальних доходів стає залежним не від кваліфікації робітників, якості і продуктивності праці, а від місця роботи.
Виникнення значного розриву у зарплаті робітників різних професій є також наслідком часткової декваліфікації робочої сили радянської школи, рівень якої став невідповідним новим вимогам приватного бізнесу. Таким робітникам платять набагато менше через надлишкову пропозицію їх трудових послуг.
З цього можна зробити висновок й про відставання рівня сьогоднішньої освіти, включаючи систему перенавчання, від вимог часу. В результаті – міжгалузева і професійна міграція , "плинність" кадрів, неосвіченість і недбайливість працівників.
Одним із основних чинників майнового розшарування стала корупція. З нею місце роботи стало ще сильніше впливати на здобутки людей, послабляючи стимули до праці і підприємництва.
Саме завдяки очікуванню незаконних доходів, посади у владі та органах надання державних послуг для багатьох стали маніакальним бажанням.
.....
Прокризовий бюджет, або Гроші на вітерhttp://www.epravda.com.ua/publications/2012/05/21/324196/Володимир Лановий, для ЕП — Понеділок, 21 травня 2012Головне питання для Мінфіну - як витягти більше грошей з економіки. Аргументація чиновників: це потрібно для задоволення соціальних потреб.
Друге за важливістю для них - питання максимізації витрат на державні закупівлі. Типова аргументація: бюджет не можна проїдати - тільки використовувати для розвитку економіки.
Третє непересічне питання для бюрократичного класу - максимальне виділення видатків на утримання самих себе. Тут аргументів не існує, гроші виділяються крадькома, завуальовано у непрофільних статтях, різними каналами.
Для задоволення апетитів коштів не вистачає, і окремі відомства вдаються до такої запеклої боротьби, що, здається, готові перегризти одне одному горло.
На жаль, усі три пріоритети урядових сановників - шкідливі для економіки. Чому?
....
Як влада наживається на нестабільностіhttp://www.epravda.com.ua/publications/2012/05/22/324365/Володимир Лановий, для ЕП — Вівторок, 22 травня 2012Зростання економіки неможливе без макроекономічної стабільності. Під нею розуміють сталість фінансово-грошових параметрів національної економіки у часі.
В історії нема прикладів динамічного розвитку країн з грошовими сурогатами, яким не довіряють люди.
За будь-яких пропорцій чи стимулів макроекономічного перерозподілу нестійкість грошей і цін руйнує вартість і робить господарську діяльність ненадійною, а очікувані прибутки - примарними.
І навпаки: є країни надзвичайно успішної динаміки, яка стала можливою в умовах незмінності купівельної спроможності їх грошових знаків.
Цікаво, що курс гонконгського долара не змінюється вже шість десятиліть, а успіхи економіки цього східно-азійського тигра добре відомі.
Німеччина бурхливо розвивалася саме у періоди використання твердої бундес-марки: у 50-60-ті, а потім - у 80-ті роки попереднього століття. Однак у 20-х роках, коли знецінення дойче-марок було і щомісяця, і щодня, економіка лежала.
Україна має і свій досвід залежності росту виробництва від сталості грошової одиниці. Невтішні темпи розвитку України значною мірою зумовлені саме фінансово-ціновими вакханаліями.
У роки гіперінфляції цін - 1992-1996 роки - вітчизняне господарство, як відомо, взагалі падало, а не зростало. Падало настільки глибоко, що до цього часу не вдалося відновити рівня 1990 року. Зрив ВВП у 2008 році, як відомо, також був спровокований стрімким знеціненням вартості гривні відносно світових валют.
....
